“І бабці російською їх проклинають”, – Гевко про те, чому російськомовність Харкова зіграла злий жарт з армією орків

Фото з вільних джерел

Коли на роликах російською мовою знімають щойнопідбиті рускі танки і підсмажені тіла орків, а мирні мешканці Херсону російською проганяють рускіх солдат і голіруч зупиняють камази і танки – то це герої і ок.

А коли такою ж мовою розмовляють біженці на вулицях Львова чи Тернополя – то це опше вже, понаїжджали і мову не можуть вивчити. Хоча це можуть бути сусіди чи родичі тих, героїв з відеороликів.

Зараз я скажу дивне, але я вважаю, шо російськомовність Харкова і Маріуполя зіграла злий жарт з армією орків, бо в них стався розрив шаблону. Адже якби їх зустріли повністю україномовні – то їх картинка очікувань виправдалась би моментально, адже вони їхали рятувати Україну від нациків і бандерівців і от же ж вони – бандерівці, перед ними. А тут хопа – і бабці російською їх проклинають і соромлять. І вони потім у дзвінках додому навіть про це розповідають. Це реально знижує їх боєздатність і мотивацію. І я думаю, якщо б росія знаходилась з боку Польщі і армія орків вторглась з цього боку – то звірств та розстрілів було б незрівнянно більше.

Так, глобально українська мова вкрай важлива для нашої країни. І вона єдина повинна бути державною. І будьмо чесними, за останні 8 років позиції української мови суттєво покращились. На українську перейшло багато людей, або вивчили нормально як другу. Українською в рази побільшало пісень, книжок, фільмів та серіалів. Українська стала обов'язковою у публічній сфері та сфері обслуговування. Але це не станеться миттєво, враховуючи 70+25 років русифікації Сходу.

Вивчити мову, відмінну від рідної, якою навчився говорити - це не так легко. Це не розкладку переключити на клавіатурі. Мова змінюється, коли змінюється середовище. І воно змінюється поволі. А вивчити одному українську мову і розмовляти нею, коли у тебе все середовище російськмовне - це просто свідомо увійти у стан дискомфорту. На це треба мати супервідвагу і принциповість. А пересічні люди такими якостями не всі володіють і очікувати від них такого наївно.

Ця війна дуже яскраво показала, що українськість - це не тотожно мовності. Мене це навіть здивувало, якщо чесно. Але ми щодня бачимо на відео і у постах безліч чудесних людей з якостями, як у богів і богинь, без перебільшення. Котрі справді щиро люблять свою країну. І те, що вони роблять - вони роблять серцем. І всі, хто з такими ж серцями - прекрасно розуміються зараз між собою.

А мову ми довчимо, зараз це вже зрозуміло.

Володимир Гевко