Сьогодні українки по всьому світу беруть участь у флешмобі, присвяченому українській хустці. Долучилися до такої ідеї і Тернопільські жінки.
Ініціативні тернополянки виступають за об’єднання жінок різного фаху, віку та національності задля збереження українських традицій.
Зазначимо, за три роки у «файному місті» відбулося до десятка фотосесій в українському стилі, ініційованих Ларисою Овчарук. До того ж як бізнес тренер вона допомагає майстрам пропагувати власні вироби. До фотосесії вдалося зібрати унікальні вишиті сорочки, автентичні строї, хустини, віночки, прикраси ручної роботи, відтворити жіночі національні стилі й образи з різних куточків України.
Оксана Гулик, працює в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, проводить майстер-класи із хусткою
- Хустку підбираю в першу чергу до обличчя жінки, щоб пасувала, звичайно, що кольорову гамму теж враховую. Але хочу в першу чергу своїми майстер-класами довести: хустка і намітка підходять усім українським жінкам. Потрібно врахувати лиш індивідуальні особливості кожної. Повірте, якщо повернутися в часи, коли жили наші прабабусі й вивчити елементи їхнього одягу, то можна побачити, що хустина настільки захоплює і змінює образ жінки! Вирватися з потоку цієї інформації просто неможливо… Ось так, як я п”ять роки тому для спецпроєкту «Ніч в музеї» підготувала майстер-клас про хустину… Спочатку здавалося, що це одноденний марафон, та згодом зрозуміла, що одним разом не відбудуся (усміхається — Авт.). Тепер часто запрошують на заходи — людям це цікаво. Колись казали: «Немає однакової хустки, так як немає однакової долі». Кожна хустка, так, як і вишита сорочка, мала свій орнамент. Тому малюнок на хустці має дивовижну історію походження…
Олександра Луканюк, дизайнер одягу та аксесуарів, працює за допомогою техніки «рішельє»
- Брала участь в усіх фотосесіях, організованих в Тернополі Ларисою Овчарук. Якщо не взмозі поїхати – передаю свої вироби дівчатам в інші міста України. Особливістю цієї фотосесії стало те, що Оксана Гулик професійно пов’язувала жінкам хусткою голову. Я відчула себе українкою, яка жила чи не кілька століть тому… захопилась хусткою. Дуже круто, що я мала таку можливість. Тим паче, що для мене було дуже важливо фотографуватися з донечкою Полінкою. Їй дуже вся ця робоча атмосфера сподобалася. А я ціную те, що ми провели час разом. Така сімейна фотосесія радує.
Людмила Павлова, мисткиня, створоє ляльки-мотанки
- У давнину знали понад 100 способів зав’язування хустин, і кожна українська жінка сама могла з цим упоратися. Адже кожна відданиця мусіла ходити з покритою головою, хустка була як обов’язковий щоденний атрибут одягу. Декілька століть тому жінки під хустку вдягали очіпок, який у різних місцевостях мав різну форму: квадратну, трикутну, або дворогу. Ще мотали на голову під хустку намітку (довгу рушникову тканину). Поступово, з розвитком торгівлі в окремих регіонах архаїчні способи зав’язування хустини нівелювалися. Адже жінки вже могли придбати собі гарну заморську хустку, яку берегли й зав’язували по великих святах. Досі по селах бабці можуть одягати дві хустини, під низ – простеньку, а зверху – нову. Я свій образ доповнила ще й власною давньою вишиванкою.
Світлана Майстриня, дизайнер прикрас в українському стилі зі Львова
- Досліджую, що носили жінки в давнину, дізнаюся символіку, значення древніх прикрас і стараюся їх осучаснювати, додавати оберегові знаки. У наш час дуже просто майструвати прикраси: є природні камінці, наші косівські майстри роблять чудо-кераміку, все-все навіть нитку можна придбати. Тобто один клік — і все можна замовити в інтернеті, не те що колись наші пращурі все робили самі. Але як чудовно робили… Люблю приїжджати до Тернополя. Тут чарівна атмосфера, схожа на атмосферу в моєму рідному місті.
Катерина Варнавських, психолог, психодіагност
- Заглиблення в старовину, коли відчуваєш себе незвично… Сила роду все-таки якусь у собі містику має, адже кожна місцевість славиться своїми традиціями. Моє родинне коріння «розкидане» по всій Україні й навіть поза її межами. Тому кожен регіон для мене є особливим. Цікаво було дізнатися, як пов’язували хустки жінки на Галичині, Волині, східній Україні, на півдні. Якщо на початку фотосесії входиш в образи дещо насторожено, то до кінця зйомок почуваєшся настільки розслабленою, що відкривається «друге дихання», відчуваш особливе захоплення етносом, гордишся своїм походженням. А ще новорічний антураж додає святковості. Чим більше образів вдається приміряти на себе – тим цікавіше.
Ірина Лазута, член правління Діловий клуб “Партнер», менеджер страхової компанії «ТАСС»
- Уперше брала участь у фотосесії в етностилі, тому переповнювало відчутя великої відповідальності. Вразили багатство національних строїв. У виборі образівя покладалася на думку фахівців, а тому дуже задоволена результатом. Сама атмосфера, живе спілкування з творчими людьми налаштовує на позитив. А це — дуже важливо для всіх нас нині. Автор: Наталія Назар ІА “7Днів-Україна”
Фото учасниць етнопроєкту в українському стилі «Фотосесія у вишиванках»:
