“Перемир’я – кілька годин мовчання на добу, решта – війна”, – каже тернополянин Віталій Фидрин (Відео)

Фото наших бійців - з-під Дебальцево
Фото наших бійців – з-під Дебальцево

Народні депутати провалили включення до порядку денного кількох законопроектів, якими пропонувалося надати право військовим АТО голосувати на виборах. Думку вояків вони не запитали…

Жодного разу народним обранцям не вдавалося набрати необхідні 226 голосів, повідомляє кореспондент «Укрінформу». За словами депутатів, які не голосували за ці зміни, у проекті закладена можливість для фальсифікації.

Читайте також. У Тернополі перукарі збирали гроші для пораненого бійця АТО (Відео)

А тим часом перемир’я – без миру. Під щоденними обстрілами перебувають зараз українські військові в районі міста Дебальцеве на Донеччині. Про це кореспондентам телекомпанії TV-4 розповіли самі бійці. Кажуть, зі зброєю в руках готові відновити український кордон. Вони мають бажання голосувати на парламентських виборах, якщо їм забезпечать таку можливість.

У районі Дебальцевого вогонь практично не припиняється, телефоном розповідає тернополянин Тарас Пастух, який служить у зоні АТО від початку осені.

- Якщо говорити про ті події, які відбуваються біля самого населеного пункту Дебальцеве, особливо біля сіл Нікішине, Ольховатка, то про перемир’я, на жаль, тут ніхто і не чув. Тут кожного дня проходять обстріли з мінометів і з системи “Град”, але найгірша ситуація таки в Нікішино, Ольховатка, там практично кожного дня відбуваються бої з використанням стрілецької зброї. І перестрілка відбувається на відстані 50-150 метрів між нашими військами і сепаратистами, – розповідає боєць 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади Тарас Пастух.

Читайте також. У Тернополі активісти збирають гроші на консерви та пошиття термобілизни для бійців АТО

Перемир’я – кілька годин мовчання на добу, решта – війна, каже тернополянин Віталій Фидрин, який також воює на Донеччині. З боку сепаратистів, розповідає, воюють добре вишколені бійці.

- Найсильніші – це російські регулярні спецпідрозділи. Ніякої армії, тобто ті, хто на строковій службі, тут немає. Якщо росіяни, то це - специ. У тому ж Нікішиному ми зіткнулись із “морськими котиками” десь з околиць Петербурга. Професійно воюють. Хто жорстокіший: вони чи місцеві сепаратисти, важко сказати, – говорить боєць 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади Віталій Фидрин.

Ситуацію ускладнює те, що бої ведуть у населених пунктах, тому пострілів можна чекати звідусіль.

Читайте також. Гімн України у виконанні чорношкірого студента з Тернополя підірвав Інтернет (Відео)

- У тих населених пунктах уже майже не залишилося мирних людей. Залишилися старші, одинокі люди, які не мають куди виїжджати. І вони ховаються вже навіть не у своїх, а по інших будинках, де менше проходить обстріл. Обходять свої господарки і знову повертаються в укриття, підвали, бо в кожен момент можна очікувати розриву якоїсь гранати біля себе, – каже Тарас Пастух.

Реальна небезпека змінила погляди місцевого населення, розповідають військові. Замість очікуваних визволителів у їхні домівки увірвалися мародери. Тому у звільнених населених пунктах українських військових підтримують більше. Щодо самих солдатів, то забезпечення, кажуть, зараз значно краще, проте левова його частка – все ж заслуга волонтерів, у тому числі і тернопільських. Вони постачають і їжу, і теплий одяг, і амуніцію, і транспорт. Підтримку моральну також у вигляді листів надають. Ночувати солдати досі мусять у землянках, споруджують бліндажі, гріються волонтерською буржуйкою. Попри це, військові зберігають бойовий дух і планують голосувати на парламентських виборах, якщо буде можливість.

- Я розумію, що в час, коли Тернопіль хоронить таку світлу людину, як Віктор Гурняк, і такі події в нас якщо не щодня, то через день, то думати про вибори, це пахне цинізмом. Але так чи інакше, хтось буде обраний. І тому треба відповідально до цього вибору поставитися, – вважає Віталій Фидрин.

Читайте також. Дмитро Ярош у Тернополі говорив про новий парламент і перспективи щодо закінчення війни на сході (Фото)

Військові дякують усім за допомогу та підтримку і запевняють: своєю землею не поступляться нікому, бо надто багато життів забрала війна, і ці смерті не можуть бути марними.