“Я що не знаю, коли рука терпне? То точно хтось з мертвих!” – як бабця в церкві молилася

Фото ілюстративне

На Львівщині у церкві мертві чіпляються до живих

Моя бабуля вже давно не була в церкві. Коронавірус, страх, але сьогодні не витримала і таки ходила «за померлих» помолитися. Прийшла з церкви у дуже піднесеному настрої і принесла нову цікаву, навіть, містичну історію.

– Стою спереду в церкві, аж раптом чую мене хтось тербає! Ніби ток по руці. Раз так, два, три. Ніби, хтось мене за руку чіпає, хоче щось сказати. Обертаюся, а там нікого нема! То точно хтось з мертвих хтів шось мені сказати! – робить висновок бабуля.

– А може, то просто рука затерпла? – скептично зауважую я.

– Нє! Я що не знаю, коли рука терпне? То точно хтось з мертвих! Може мало хліба дала, чи свічку не поставила, може за когось не помолилася…

– Ага.

Баба свято увірувала, що мала сеанс спіритизму, ну… і нехай. Працював би у місцевій газеті, то б вже написав дуже гарну і жовтого кольору статтю про…: На Львівщині у церкві мертві чіпляються до живих