“Надати Україні належну зброю для захисту від РФ – це потрійний обов’язок Заходу”, – Петро Жук

Директор Науково-виробничого центру з інформаційних проблем територій Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.Підстригача НАН України Петро Жук:

Надати Україні зброю для відстоювання незалежності й територіальної цілісності в боротьбі з російським агресором є потрійним обов’язком колективного Заходу.

Просити чи вимагати? Подія тижня 

            Основна проблема минулого тижня – як українському війську протриматися й зберегти якнайбільше території до приходу важкої зброї та як українським дипломатам наблизити цей час. Й активність керівництва країни в цьому напрямку дуже доречна. Тому особливо резонансним став виступ спікера парламенту Угорщини, в якому він грубо й примітивно образив президента України за те, що Володимир Зеленський не просить, а вимагає від Заходу постачання зброї, необхідної Україні для відсічі московитській агресії. Цей виступ відображає не тільки антиукраїнську позицію Угорщини, але й специфічний спосіб мислення угорського спікера, який відповідає способу мислення, якщо не більшої, то, по крайній мірі, найбільш активної на цей час частини угорського суспільства. Вони просто не розуміють, чому в теперішній ситуації Україна має не просити, а вимагати захисту й допомоги.

            А українці, як й інші європейці, добре розуміють це. Адже просять тоді, коли не мають давати, але могли б дати. А вимагають те, що повинні дати відповідно до обов'язку. Всебічно допомогти Україні у відстоюванні своєї незалежності й територіальної цілісності проти московитської агресії, передовсім давши їй необхідну зброю, є обов'язком країн Заходу. Обов'язком моральним, тому що московитської агресії український народ зазнає за прихильність до європейських цінностей та усвідомлення себе частиною Європи; тому що Україна виявилася першою на шляху московитської експансії і на неї припав удар, спрямований проти всієї Європи; тому що для нападу Московії на Україну нема жодної об'єктивної причини; тому що методи, якими московити воюють проти України абсолютно суперечить прийнятим у Європі моральним принципам. Обов'язком правовим, тому що провідні країни Заходу гарантували Україні безпеку й територіальну цілісність за відмову від ядерної зброї. При цьому має значення не відсутність прописаного механізму реалізації цих гарантій, а принципове закріплення зобов'язань. Невиконання цих зобов'язань показує недієвість договорів про нерозповсюдження ядерної зброї і відкриває шлях для їх порушення. Крім того, територіальна цілісність України гарантується статутом ООН і хоча механізм його дотримання неефективний і недосконалий, але це єдина організація загальносвітового рівня, що забезпечує хоч яку-небудь стабільність. А саме багатій і благополучній Європі ця стабільність найбільше потрібна. Обов'язком прагматичним, тому що безкарність спонукає РФ до посилення своїх вимог і погроз, якими вона шантажує країни Заходу, а політичний та економічний диктат Московії зовсім не відповідає інтересам європейських країн і веде до величезних збитків у різних сферах. Їм раніше чи пізніше прийдеться вступити в збройний конфлікт з Московією, якщо не в Україні, то в країнах Центрально-Східної Європи, але перемога в Україні, враховуючи героїчний опір українського народу й реальну потужність українського війська, вимагає набагато менших затрат, ніж перемога в наступних за Україною країнах, які є метою московитської експансії. Ці країни безперечно впевнені, що якщо Україна не вистоїть, то московитська агресія щодо них обов'язково буде. Важливою підставою, щоб не просити, а вимагати, є також те, що європейські лідери несуть відповідальність за обіцянки, які вони вже дали щодо постачання зброї, й на виконання яких Україна розраховує.

            Обов'язок і відповідальність керівників характерні для європейської ментальності та європейського способу мислення, що відображається, зокрема, в демократичному способі правління, який утвердився в Європі. Інший спосіб політичного мислення і політичного устрою, в якому керівник має абсолютну владу над підлеглими, не має конкретної відповідальності та конкретних обов'язків ні перед своїм народом, ні перед партнерами, називається "самодержав'я". Найяскравішою реалізацією такого устрою є Московитська імперія. Оскільки такий спосіб мислення природний для угорського політикуму й несумісний з європейськими цінностями, то Угорщина не мала б бути в Європейському Союзі, першим кроком до чого мало б бути позбавлення цієї країни права голосу в ЄС. З такою ініціативою вже виступили деякі найбільш сміливі й тверезо мислячі європейські діячі. А якщо Угорщина все ж хоче бути з кимось інтегрованою, то їй відкритий шлях до вступу в Російську Федерацію. Це й Європейський Союз очистить, і Путіну, як збирачу земель для імперії, "збереже обличчя", чого так хочуть його захисники в Європі, які найактивніші в Угорщині.

7.06.2022                     керівник Центру з інформаційних проблем територій Петро Жук