Якою була мова українців у сиву давнину: дослідники розповіли цікаві факти

фото: uaua.world
фото: uaua.world

Мова, якою говорили українці 400 років тому, збереглась у рукописах тодішніх п’єс – інтермедіях. У них грали сцени з життя народу. Популярними такі вистави були на ярмарках.

Ці тексти унікальні, бо всі літописи, діловодство, листування, викладання велися церковнослов’янською, яка фонетично та граматично далека від української мови і була чужа народу, пише uaua.world.

В ортодоксальному середовищі церковнослов’янська була аналогом “мертвої” латинської мови католицького світу, яка не мала народу-носія. Була мовою освіти, науки та літератури. Тому ми зараз і читаємо літописи, наукові та художні твори середньовіччя малозрозумілою, штучною і схожою на російську мовою. Яскравим прикладом є “Граматика” Мелетія Смотрицького, видана в 1619 році друкарнею Віденського братства. Ця книга лягла в основу “Російської граматики” Михайла Ломоносова.

Котляревський та Шевченко українську літературну традицію перейняли у студентів та викладачів Києво-Могилянської академії Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського, які на початку XVIII ст. писали інтермедії українською мовою.

В журналі “Кіевская старина” від 1883 року, випуск 12, збереглися такі рідкісні твори – 2 інтермедії початку XVIІ с. – “Трагедія або образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, Посланника Божого, в 5-ти діях, з додаванням двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, вчителем вільних наук та філософії у Львові.  Представлена вона була в Кам’янці на ярмарку, в день того ж св. Іоанна Хрестителя, 1619 року, а надрукована у св. Миколая на передмісті Яворівському”.

А як же розмовляли на Галичині?

Народжені на початку 1900-х на Галичині для спілкування використовували балак.

Журналіст Володимир Гевко порівнює його з латиною.

“Галицький балак як латина – мова людей, котрих вже немає. Окремі слова та фрази ще живуть серед нас. Тих, хто ще нею розмовляв. Галицькі діти чітко розуміли різницю між нендзою та єндзою. Гидували офермами. А гроші завжди клали в пулярес. Вони практично не послуговувались тими словами. Але вони були завжди на слуху”, – пише Гевко на своїй сторінці у соцмережі.

Галицька говірка стає мертвою мовою. Дехто її розуміє, але вже не використовує.

“Як герої бредберівської антиутопії, тримаємо ту мову в головах як спогад, Проте для більшості мова стала екзотичною. Тільки нечисленні вміють її трактувати, оживити символи і слова. Дрібні уламки тої мови і культури розсіяні по світу. В Італії та Іспанії. І це чи не найбільша втрата – величезна плата за потік євро в Галичину. Розірваний цикл передачі від мам до дітей. Бо їхні діти, на жаль, вже не галичани”, – вважає Гевко.