Як Тернопілля прощалося із загиблим у зоні АТО Романом Ільяшенком (Відео)

чортків23-річний спортсмен, майстер спорту і чинний володар Кубка України з фрі-файту. Це все – про Романа Ільяшенка, який трагічно загинув у зоні АТО на сході України.

Житель Чорткова служив у 2-му батальйоні 51-ої механізованої бригади артилерійського самохідного дивізіону і потрапив під шалений обстріл терористами під Іловайськом. Тернопільщина поховала Романа 9 вересня.

Читайте також. Із Андрієм Юркевичем Тернопіль прощатиметься в Архикатедрі

Ось таким – завжди усміхненим, добрим, відважним воїном, який не побоявся і пішов захищати рідну землю, запам’ятають Романа Ільяшенка друзі, родичі, знайомі. У свої 23 роки він чималого досягнув: став майстром спорту і чинним володарем Кубка України з фрі-файту. Боротися вирішив не лише на килимі, а й на війні – за правду, за віру, за Україну. Ще 30 серпня він потрапив під обстріл у бою під Іловайськом. Тіло Романа впізнали за татуюванням. Докладно – у сюжеті кореспондента телекомпанії TV-4.

- Єдина людина, яку боявся Ромко, це його мама. Він її слухав, боявся як вогню. Що йому мама говорила, то був закон. Я знав, що він зробив татуювання. Найбільше через це, напевно, боявся реакції мами. Як не сумно, тільки завдяки цьому татуюванню ми й змогли відрізнити його тіло. У нього була можливість, як в тих двоногих тварюк, які ходять і піаряться, відкупитися від того всього, – розповідає керівник клубу бойових мистецтв “Характерник” Валерій Чоботар.

Читайте також. “Раніше “Целокс” був на складах, а тепер його треба замовляти із передоплатою”, – тернополянин Андрій Салагорник (Відео)

- Він мені дзвонив 28 числа ввечері. Ми тоді, на жаль, востаннє поспілкувалися. Була надія, що він таки викарабкається, як в поєдинку, він міг викарабкуватися з таких позицій, де інші програвали. Надія була до останнього… Він зробив, те, що мав би зробити нормальний мужчина. Не ходити і не говорити: розстріляйте владу. Це легко сказати… Він дійсно воював і за Україну, і за владу, але не таку яка зараз, на жаль, є. І ми тому там, бо соромно сидіти на дивані перед телевізором чи перед комп’ютером, - каже соратник хлопця.

Роман Ільяшенко був унікальним спортсменом, позитивною людиною, а ще - його надзвичайно любили діти. Вони відчували його безмежне добро. Бог забирає кращих. Кажуть: у кожного, хто віддає своє життя за інших, смерть свята. Їх душі зразу йдуть до неба, до Господа.

Читайте також. “Хочеш миру – готуйся до війни”: у Тернополі навчають оборонців-добровольців (Фото, Відео)

- Коли трапляється біда, йдуть кращі люди. Він загинув як Герой, але він загинув через бездарне керівництво, через бездарну владу, за бездарні військкомати, тому що людину, яка закінчила військову кафедру і стріляла тільки, мабуть, один раз, забрали у військо керувати підрозділом. Відправили його від нас. Можливо, хороші люди відправили, можливо, ні, не знаю. Мають їхати досвідчені люди. За три місяці він став досвідченим офіцером, якого поважали, який не боявся, який реально воював, – додає Валерій Чоботар.

Ось так, під сумні церковні дзвони та вже скорботну пісню “Пливе кача…” проводжали в останню путь Героя Романа Ільяшенка. Коли несли тіло юнака, всі присутні ставали на коліна. Аби попрощатися з Героєм, у Чортків приїхали тисячі людей.

- Був дуже добрим, життєрадісним, надзвичайно життєрадісним. Дуже хороша дитина, йому ще жити і творити. Ви бачите на портретах цю усмішку? Вона супроводжувала його в житті всюди. Шкода, що так стається в житті, – пригадує вчитель школи-інтернату в Чорткові  Надія Федорівна.

Вічна пам’ять Герою Роману Ільяшенку. Щире співчуття його рідним та близьким…