“Я згідний бути з тобою в радості і в печалі… аж до самої смерті» – чудо, яке сталося в одній родині

Фото з вільних джерел
Фото з вільних джерел

ПЕРЕМОГА ПРЕЧИСТОГО СЕРЦЯ ДІВИ МАРІЇ У МОЇЙ РОДИНІ

Хочу описати вам про чудо, яке сталося 12 жовтня цього року.Мене звати Валентина, я українка. Народилася в сім’ї, яка була далекою від Бога, нашого Небесного Отця і Його Церкви. Ніхто з рідних ніколи не приймав жодних Таїнств, за винятком хрещення. І то лише тому, що «так робили всі». Моя родина й оточення були простими робітниками, які не знали нічого, окрім важкої праці та постійної турботи про добробут сім’ї. На жаль, духовним життям ніхто з них не переймався. Серед моїх близьких і далеких родичів ніколи не було побожних людей. Ніхто не ходив до церкви. Ніхто не говорив про Бога. І коли ми святкували Пасху, то навіть не знали, навіщо це робимо. Мама на Великдень говорила нам: «Кажуть, Христос Воскрес». І пекла паску. Так само ми святкували Різдво, можна сказати, у поганському стилі. А от Новий рік для нас був найбільшим святом, на яке чекали всі: діти й дорослі.

У вісімнадцять років мені пощастило – я поїхала у Сполучені Штати Америки, де в моє життя прийшла любов Небесного Отця. Великим щастям для мене було пізнати правду, що Господь справді існує, і що Він присутній у Своєму Синові Ісусі. Я дізналася про дари, які ми отримуємо через Таїнства.

Зрозуміло, щиро хотіла розповісти про це усім людям, особливо рідним та друзям. Вони цього, на жаль, не лише не приймали, але й відкидали. Мої близькі переживали за мене, адже я почала жити по-іншому, і хотіли, щоби повернулася до попереднього способу життя.

Коли дізналася, що можу присвятити себе, своїх близьких та рідних Непорочному Серцю Діви Марії, то побачила в цьому єдину надію, що й ті, кого я люблю, будуть заховані в Її Серці. Пречиста Діва обіцяла кожному, хто буде посвячений Її Непорочному Серцю, звільнення і спасіння, вимолене у Її Сина. Згадую ту мить, коли у Меджуґор’ї під час Адорації я посвячувала кожного родича, віддаючи кожне серце Непорочному Серцю Марії і Пресвятому Серцю Ісуса.

Я так багато молилася! І ось Пречисте Серце Марії перемогло в моїй родині. Це сталося через горе, недарма у нас кажуть: «Не було б щастя, та нещастя помогло». Мені повідомили, що у бабусі Раї стався інсульт, і вона потрапила в реанімацію. Їй паралізувало ліву сторону: руку й ногу. Я гаряче молилася і просила Господа не дати їй відійти без сповіді, просила, щоб у ці години агонії і болю Його милосердя з особливою силою торкнулося душі моєї бабусі.

Коли приїхала відвідати її, ми з нею багато говорили про Ісуса, про Його любов, про те, що Він прощає кожному грішникові. Також разом молилися Вервицю до Божого Милосердя. Коли запитала, чи не хоче вона висповідатися, бабуся у цю ж мить відповіла: «Так». Яке велике чудо! Адже раніше про це вона й чути не хотіла. Своїми чудовими синіми очима вона дивилася на образ Матері Божої Меджуґорської і молилася до неї словами, які їй підказувало серце. Вона присвятила Богородиці свої страждання і змирилася з Божою волею.

Через два дні я приїхала до неї з отцем Андрієм. Дивні речі стали відбуватися – вже не тільки бабуся, а й дідусь захотів висповідатися. А коли священник запитав, чи не хотіли б вони обвінчатися, дідусь вимовив тверде «так», при цьому дивлячись на прикуту до ліжка бабусю. Вона декілька разів промовила: «Згідна, згідна…». Це було чудо і торжество Пречистого Серця Марії. Неможливе й відкинуте стало реальністю завдяки допомозі нашої Небесної Мами. І ось я з моїм батьком Олександром стали свідками великого Таїнства Вінчання – таїнства любові.

Після розпису в ЗАГСі вони жили разом 7 років. Дідусь у минулому був одружений, але невінчаний, згодом овдовів. Бабуся ж майже усе життя прожила сама. За дозволом єпископа просто в їхньому домі відслужили Месу. Вперше за історію сім’ї відбулася ця велика, справді свята подія. Як правдиво звучали слова дідуся, коли він дивився на свою зболену кохану Раїсу: «Так, я згідний бути з тобою в радості і в печалі… аж до самої смерті». Він тримав її за руку і дивився на неї очима закоханого юнака. Дідуся не лякали й уже не злякають жодні труднощі. Його серце буде вірним до кінця. Якими правдивими були слова, коли бабуся, незважаючи на біль, дивилася на нього очима, повними любові, вдячності й щастя.

Це вона – любов, яка не боїться труднощів, яка живе у серцях до кінця земного життя і до зустрічі на небесах. Дякую Тобі, Маріє, що на дорогах земного життя турбуєшся про кожну людину. Дякую за Таїнство Подружжя, яке Ти вимолила для Раїси і Віктора. Нехай ця «любов до смерті» стане прикладом для багатьох подружніх пар, які за щоденними клопотами забувають присягу, складену ними на все життя: «Я буду з тобою до кінця».

Нехай славиться Пресвяте Серце Ісуса і Пречисте Серце Марії!

Валентина, Україна

Взято із книги «В обіймах Богородиці. Свідчення людей», Меджуґор’є, 2017.