Українці мають “новорічно-різдвяний невротичний синдром” – Сергій Жадан

Сергій Жадан. Фото з сайту unian.net
Сергій Жадан. Фото з сайту unian.net

«Це треба сприймати як нашу національну особливість – потребу свята, дива, намагання заступити за лаштунки сірої буденності і відчути дотик карнавалу, дотик таїни, містерії»,наводить слова письменника Сергій Жадана «Радіо Свобода».

Сергій Жадан став одним із авторів антології «13 різдвяних історій», яка вийшла друком саме перед святами. Його історія – про «веселих бізнесменів, які їдуть в Карпати святкувати Різдво».
«Я намагався пародійно показати оцей новорічно-різдвяний невротичний синдром українців, які намагаються знайти якомога оригінальніше місце, щоб тиждень, а то й два святкувати усі свята починаючи Миколаєм і закінчуючи Водохрещем. Ми дуже любимо святкувати. Це треба сприймати як нашу національну особливість – потребу свята, дива, намагання заступити за лаштунки сірої буденності і відчути дотик карнавалу, дотик таїни, містерії», – розповідає Жадан.
Незважаючи на це, письменник зауважує, що ставлення українців до свят, все ж, змінюється. Люди дедалі частіше намагаються відкрити для себе щось нове, відійти від щоденної рутини та спробувати дивитися на світ дещо інакше.
Сергій Жадан каже, що навіть за радянських часів Різдво для українців нікуди не зникало. «Я народився в Луганській області і ми завжди, змалку –  ще у 70-х, 80-х – святкували Різдво. Воно, звісно, не було таким, як сьогодні. Але святкову вечерю ми носили завжди, попри заборони директора школи. Власне, ці заборони були наче гра у піддавки. Директор говорила, щоб ми не носили цю вечерю, але ми все одно приходили до неї і вітали її», – пригадує він.
Що стосується сучасного «комерційного Різдва», то письменник вважає: його нав’язує західна масова культура. Про це свідчить хоча б те, якою популярністю користуються американські фільми, в яких святкування зводиться до подарунків і набору простих ритуалів, каже Жадан. Разом з тим, це лише зовнішній бік свята, який має дуже мало спільного із вірою чи релігією – речами, які нав’язати не можна.