Учасники виїзної наради у Луцьку вперше спустилися у підземелля під баштою Чорторийських (Фото)

фото із сайту Луцької міської ради

Ще три місяці тому про існування підземелля під баштою Чорторийських та монастирем єзуїтів, що у Луцьку, ніхто навіть не здогадувався.

Надійно сховані під добрячим шаром землі, вони до сьогодні зберігали свої таємниці. Невідомі підземні кімнати було виявлено у травні 2020 року під час ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках архітектури національного значення в рамках проєкту “Нове життя старого міста: ревіталізація пам’яток історико-культурної спадщини Луцька та Любліна” Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014-2020.

Під час розкопок вдалося відшукати унікальні речі, яких немає жоден музей України. Це і скляний посуд, ручне оригінальне оздоблення каменів, цегла дзеркально датована 1826 роком і навіть заклад-мініатюр, який ставили на куток під час будівництва приміщення на знак добробуту та благополуччя. Але це лише частина тих унікальних речей, які зберігають підземелля.

фото із сайту Луцької міської ради

І ось сьогодні вперше в підземелля змогли спуститися учасники наради, інформує відділ інформаційної роботи Луцької міської ради.

“ Сьогодні ми бачимо, які зміни відбуваються у Старому місті. Це заслуга тих, хто виборював гранти, тих, хто вірив у нашу перемогу в проєкті. Ми дякуємо усім, хто вірив у наші сили. Бо це буде ще один цікавий туристичний маршрут, який приваблюватиме лучан та гостей міста своєю історичною минувшиною”, – зазначив виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт.

Чи не найскладнішим у цьому проєкті для спеціалістів підприємства “Житлобуд-2” було зберегти більше метра залишків мурів Окольного замку, який відреставрували спеціальною цеглою. Аби відновити частинку історії, територію обгородили спеціальним парканом – частоколом, а південно-західний фасад колегіуму монастиря єзуїтів пофарбували спеціальною водостійкою фарбою, яка зберігатиметься тривалий час.

Допомагали науковцям досліджувати історичну спадщину нашого міста десять студентів факультету історії, політології та національної безпеки Волинського державного університету імені Лесі Українки, які здійснювали розкопки в нововіднайдених підземеллях. Для них це не лише практика, а й велика відповідальністі.

За короткий термін вдалося розчистити від сміття сто сорок метрів квадратних площі підземелля. Таким чином, на глибині чотири метри віднайшли кілька приміщень. Стосовно призначення кімнат, досі висувають лише гіпотези. Очевидно, та, що під вежею, цілком могла бути складом боєприпасів, адже вежа Чорторийських була оборонною. Решта кімнат могли бути господарськими. Насправді, у Луцьку підземель багато, що і ускладнює науковцям пошук справді цікавого та унікального серед «підземних розвалин» нашого міста.

“Це найбільш сенсаційне і найбільш вагоме археологічне відкриття за часів Незалежності України у нашому місті. Ми сьогодні побували у кімнатах, які, на думку науковців, ніхто не досліджував понад сто років. Крім того, ми побачили багато цікавих історичних предметів. Тут є замуровані арки, очевидно, там є ще кімнати. Ми вважаємо, що наші підземелля не досліджені взагалі, тому тут роботи ще на десятки років. Відтак, варто продовжувати цю роботу і відкривати наше місто для лучан і для усіх, хто цікавиться історичною спадщиною нашого міста”,- наголосив радник міського голови Ігор Поліщук.

І це лише початок нових досліджень історії нашого міста, адже литовські експерти підтвердили здогадку наших фахівців: луцьке підземелля одне з найбільших підземель у Європі.

Довідково

Проєкт “Нове життя старого міста: ревіталізація пам’яток історико-культурної спадщини Луцька та Любліна” із загальним бюджетом 1,676 млн. євро, з яких 1,034 млн. євро отримає місто Луцьк, передбачає реставрацію башти Чорторийських, підвалів та частини фасаду монастиря єзуїтів в Луцьку, Готичної вежі у Любліні, а також інші заходи, спрямовані на промоцію цих архітектурних об’єктів.

Тож паралельно у Любліні зараз відновлюють Готичну вежу, а у Луцьку – башту Чарторийських, останню з восьми веж окольного замку, яка дійшла до наших часів, а також колегіум монастиря єзуїтів.