Цей день відзначають, коли Земля — найближче до Сонця: січневі свята, давні й сучасні

22 – День Соборности України. День Злуки західних і східних українських земель.

24 – Міжнародний день освіти.

29 – День пам’яти Героїв Крут. День української зброї. Відзначається щороку з 2007 р. в день, коли біля селища Крути (нині – Чернігівська область) 1918 року відбувся бій між більшовицькою армією та загоном київських студентів і бійців вільного козацтва.

РІДНІ (ДАВНІ НАРОДНІ) СВЯТА

3 і 4 січня – Водосвя́ття. Вшанування Води, джерела життя. Свято давньоукраїнської Богині Дáни. Водокрéс, Водоосвя́чення, Водосвя́ття. На 12-ий день після Різдва Божича-Коляди. Це свято відзначають у перших числах січня, коли наша планета Земля перебуває найближче до Сонця. «Коли Свята наближаються до нас, а ті Свята: перше – Коляда, а друге – Яр і Красна Гора, Овся́на Велика і Мала, – йдуть ті Свята, як муж іде з города до села огнищанського. І тими землями мир гряде од нас до інших, і од інших до нас» (Велес-Книга, дощечка 37-а). В уривку з Велес-Книги йдеться про вірування наших пращурів і свята, які ми в ці дні відзначаємо й відроджуємо із забуття. Коляда, бо від слова «Коло» (сонце). А про свята Яр, Красна Гора і свято Овсяна Велика й Мала достеменно ще не відаємо, лише здогадуємося, з якими сучасними їх переплетено, до того ж, настільки хитро, що вже й забуто своє (мети досягнуто!).

6 січня християни відзначають Святвечір (сповідники рідного, українського національного, світогляду Святвечір відзначали 21 грудня, перед народженням Нового Сонечка, адже настав довший світловий день, що природно. Різдво Сонечка Дажбожого – одне з 4-ох основних свят річного циклу).

7 січня християни святкують Різдво, але не Сонечка, а чужого (можливо, й легендарного) Ісуса, пізніше названого Христосом.

8 січня у народі мало назву Бáбині кашí. Казали: «Каша –мати наша». Раніше в селі не було лікарів, а тим паче – акушерок. Були жінки, які вміли «бабити» (приймати пологи), часто ще й лікували від инших недуг. Тому жінок, які «бáбили», дуже поважали, навіть виділили їм день 8 січня (мабуть, тому, що з цього тижня діти починали носити вечерю своїм бабам, які «бабили»). Для них готували смачну кашу, і матерí иноді всією родиною йшли відвідати, обдарувати і вшанувати повитуху (вона не обов’язково була старою, але мала певні знання). А ми можемо вшанувати лікарів, які приймали пологи у наших доньок, сестер або дружин, звісно, за бажанням, із вдячности.

15 січня – Кýряче свято. 15 січня чистили курники, обкурювали їх смолою з оманом.

16 січня. За народним повір’ям, лише цього дня можна напоумити людину, яка страждає від меланхолії. І якщо зараз меланхолійність вважають рисою вдачі, то колись її вважали душевною хворобою.

25 січня – Бáбин кут. Є прикмета: «Тепла заметіль на Бабин кут і гнилий  вітер (південний) – небажані, бо пророчать неврожай і засуху.

26 січня – зимового Ярéми. Є й «Яремині» прикмети: «Якщо на Яреми кішка ховає мордочку – бути морозам. Собака лежить клубочком – на холод, а витягнувся – буде тепло».

27 січня – День відýнок, знахарок; ними у давнину була мало не кожна українка.

29 січня – Покóрм, бо до цього часу у селян виходила половина зимового корму для худоби. Із цього приводу люди запримітили: «Якщо в коморі житнього хліба залишилось більше половини, бути гарному врожаєві».

30 січня – Перезúмник (перехід на другу половину зими). Саме 30 січня вважали серединою зими. Цього дня часто бували відлиги, а вслід за ними наставали люті морози. Звідси й прикмети: зимовому теплу вірити не можна. «Перезимник дасть тепло й надію, а потім обдурить – усе морозом скрутить». Якщо на Перезимника небо заволочене хмарами, очікували на хугу-заметіль.

31 січня – Ломонíс, бо в сей час стоять люті морози. Ломоніс морозить ніс. Прийшов Ломоніс – бережи щоки і ніс.

Більше – у моїй збірці «Таємниці двохсот місяців» (Любов СЕРДУНИЧ, ТАЄМНИЦІ ДВОХСОТ МІСЯЦІВ (Есе-колодар). – Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. – 160 с.: іл.).

Це – народний прогноз погоди, витворений за багато тисячоліть. Отож гарного січня, козацького духу та здоров’я, вдалого року й миру нам, українці! Гарної зими і щасливого життя!

Любов Сердунич, письменниця, журналістка.