Це — як горить село, а ти не можеш нічого подіяти: Тонни ранніх овочів тернопільських селян опинилися на гноївці

ов«Дозволено: … робота агропродовольчих ринків, які є операторами ринку харчових продуктів… за умови дотримання протиепідемічних вимог до діяльності агропродовольчих ринків…». Це — витяг із додатку до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 8 травня цього року. Тож, із 11 травня в обласному центрі, як і в районах відкрили ринки, а отже селяни, зокрема ті, які вирощують і торгують овочами, зможуть хоч частково, якщо не заробити, то принаймні «відбити» ті кошти, які затратили. Але не всі ті, хто вирощує ранні овочі.

Карантин, що потягнув за собою заборону працювати головно малому й середньому бізнесу, наприклад, торгувати місцевими ранніми овочами на ринках, у кіосках, добряче підірвав бізнес багатьох вітчизняних фермерів, приватників, що займаються саме такою справою. Багато з них, не маючи можливості продати товар, що швидко псується, викинули чи знищили його. Тим часом на полицях великих супермаркетів вдосталь імпортованих овочів, які ростуть на наших землях, і які могли б поставляти туди наші селяни. Купуючи іноземний товар, ми платили закордонним працівникам, підтримували й розвивати чужі країни. Чому наша влада не продумала, як можна було підтримати вітчизняних виробників? Питання — відкрите. «Я й не сподівався, що таких, як я селян, які торгують власною зелениною на ринку, хтось підтримає. Але моїх знайомих, які мають величезні теплиці, де вирощували ранню капусту, а нині її буквально згноїли, бо не могли вивезти із села й продати, мали б… Можна ж було оптом у таких закуповувати й в супермаркетах продавати…», — так по-державницьки розмірковував Михайло Бойків з Борщівщини на Тернопіллі. Але те, що видається просто й логічно нам, не вкладається в плани супермаркетів. Як мені пояснили в одному з них, мають довготривалі угоди, співпрацюють з великими оптовиками… Одне слово, у великого бізнесу й малого в українських реаліях дороги не те, що не пересікаються, а навіть не дотикаються. Тут, напевно, повинна регулювати відносини держава й думати над тим, як створити умови, за яких супермаркетам було б вигідніше купувати в наших фермерів, а не закордоном.

— Супермаркети розраховують на великі об’єми продукції, яку замовляють. І, як правило, вони працюють централізовано й не хочуть мати справу навіть з об’єднанням кооперативів, — каже директор кооперативного об’єднання «Файні ґазди», що на Тернопільщині, Ігор Велиган. — Погодьтеся, що наші овочі й фрукти значно якісніші й смачніші, як імпортні, але їх рідко побачите на полицях великих магазинів. Наприклад, рання полуниця… Тепер у кіосках її продають по 160 гривень за кілограм. А якби були відкриті ринки, то ціни були б набагато нижчими.

КО СОК «Файні ґазди», об’єднує 30 кооперативів, які працюють майже в усіх районах області. Входять в об’єднання ягідні, медові, молочні.

— Найбільше страждаюь від карантину молочні й ягідні кооперативи, — каже п. Ігор.

За його словами, якби було дозволено раніше продавати на відкритих ринках ранню полуницю, то ціна на неї була б чи не вдвічі меншою, як тепер вартість тієї, що в кіосках. Кооператори тепер вийшли не на ринки, а в соціальні мережі — працюють з клієнтами на власних сторінках в інтернеті. Але це — не той обсяг продукції, яку можна було б продати на ринку.

Незадоволення, яке нині висловлюють вітчизняні фермери щодо заборон торгувати, на Тернопіллі не виливалося в масові протести. Чимало підприємців обурювалися й фактично мовчки знищували — перекопували, викидали урожай. Можливо, обурення було б не таким глибоким, а внутрішнє напруження в середовищі дрібного й середнього бізнесу не таким сильним, якби в країні заборони були для всіх однакові. Найбільше, як зізнаються, пригнічувала несправедливість, те, що ресторани народних депутатів, великий бізнес як супермаркети, вели активну діяльність приховано чи з дозволу в закритих приміщеннях, де значно більша вірогідність заразитися. А ринки, нехай з обмеженнями, жорсткими умовами, які підприємці готові були виконувати, заборонили відкривати. Їх фактично нищили непродуманими й часто несправедливими рішеннями. Підприємці переконані: не треба було закривати вуличні ринки, тому що поруч працювали Новус, Сільпо, АТБ, де стояли такі черги людей в закритому приміщенні, що жодному вуличному ринку й не снилося… Селянам не запропонували жодних торгових майданчиків для збуту, загнавши багатьох з них у такі збитки, з яких непросто, а то й неможливо, буде вийти найближчим часом. Можна собі лише уявити, з якими почуттями людина, яка затратила сили, час і кошти на те, щоб виростити ранні овочі, вивозила їх на гній… «Я поки не можу пояснити і зрозуміти, чому фермер у відчаї знищив свій урожай, а не розвіз — роздав по лікарнях,притулках,військових частинах,бідним,соціально незахищеним, — пише на сторінці у фейсбук радник міністра Авакова Михайло Апостол. — Адже фермер у складні для держави часи завжди першим допомагав там і тим, де це повинна була б робити держава. Хоча зрозуміло, що ця істерія робиться від безвиході й безнадії щодо можливих втрат усього надбаного за багато років. Це — як горить село, а ти не можеш нічого подіяти, бо у сусідів теж палає. Єдиний вихід і порада на подальшу працю: тільки добровільне об’єднання в сільськогосподарські кооперативи, як це в усіх країнах світу. Великий кооператив зможе орендувати, а потім і побудувати великі склади, холодильники, брати кредити, продавати продукцію оптом і купувати для потреб товаро- матеріальні цінності. Немає іншого виходу. Не чекати на подачки і допомоги від влади, а об’єднатися і ставити свої умови. А поки живемо за принципом «моя хата скраю, я нічого не знаю».

Слушна думка, але, як видно з прикладу роботи «Файних ґазд», не все може залежати лише від об’єднання. Політика держави, закріплена в законах, має бути спрямована на такі цілі. Щоб не закордон їздили за цибулею, картоплею, часником. А ходили, як свого часу українці, щоб підняти власну економіку, свій до свого по своє.

Тіна Влад.