Травень – Яким він буде цього року, що кажуть народні прикмети і прислів’я

Любов СЕРДУНИЧЯким він буде цього року? Що кажуть народні прикмети і прислів’я? А ще у дослідженні – синонімія давніх народних назв, травневі свята, славень травневі, загальні прикмети травня і прикмети на кожен травневий день…

Жива природа постає у невимовній красі. Солов’їний місяць уже цілком вступив у свої права. Розлив молоко аличі, вишень, черешень, напоїв повітря пахощами конвалії й бузку, черемхи й акації, рясно вкрив землицю зеленим килимом трав із жовтогарячими кульбабиними сонця́ми, ліси заквітчав зеленими озерцями ніжних конвалій, а на тлі небесної блакиті увімкнув біло-рожеві свічки каштанів.

Весна-красуня заквітчала землю веселковими барвами квітів, соковитою зеленню трав, теплом і щирістю погожих днів. Травень наснажує людські душі світлими почуттями, мріями, коханням. І слово бере соловейко, щироголосий віщун весняного настрою, молодости й Любови…

Травень – це пишна зелена трава, білосніжне цвітіння вишень, яблунь, дзижчання працьовитих бджілок у різнотрав’ї. Травень – це пора, коли люди садять овочі, злаки, різну зелень. Адже як потрудишся в цю пору року, такий восени і збереш урожай, бо весняний день рік годує.

Назва «травень» – рідна, українська. Із давніх-давен збереглася назва місяця, у якому буяють трави. Своє імення й отримав від того, що в його пору буйно ростуть і квітують різні трави. Цей місяць має й инші назви: пісенник, травник, громовик, весна зелені, зелений шум… І ці, давніші народні, назви повністю відповідають своєму значенню. Адже в лісах, у гаях, на полях, біля річок, побіля людських осель цілоденно чути різні пташині пісні: солов’їні трелі, дивні посвисти шпаків, кування зозуль…

nh1

А громовик він тому, що нерідко у травні бувають і лункі розряди грому.

Загалом люди вважають травень одним із найпоетичніших місяців. Він мовби нагадує: поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона вельми недовготривка і скороминуча. Справді ж бо, травнем завершується Чудова пора: весна красна.

Травень – українська назва останнього весняного місця, теж виправдана, позаяк усе навколо покривається травою.

Він – 5-ий місяць року у Григоріанському календарі, третій – у давньоримському (до реформи Цезаря).

Травень – переддень літа, завершальний місяць весни. Сей місяць завжди має 31 день.

Традиційну назву останнього місяця весни, «травень», в Україні офіційно було повернуто у ХХ сторіччі з відро-дженням мови народу княжої Руси як писемної української мови. Назва походить від слова трава. Саме так період, відповідний квітню, називали наші пращури ще до виникнення Руси і саме так називають його в инших слов’янських мовах. За візантійською традицією, місяць називали «маєм»: від імення давньоримської богині весни Майї.

У стародавніх рукописах так і значиться: «…місяць Майї, рекомий – травнь». Адже, за д.-грецькою мітологією, сей місяць присвячено богині Майї, доньці Атланта і Плейони, матері Гермеса (Меркурія). Майя була старшою із сімох сестер Плеяд (в Україні це сузір’я має рідну назву: Стожари), небесних німф, які з’являються на небі саме у травні, віщуючи настання сприятливої для мореплавства пори.

nh3

На відміну від мов Західної Европи та московинської, які використовують назви місяців чужого (латинського) походження, у багатьох слов’янських мовах такі назви мають спільнослов’янську етимологію (походження), що підтверджує вплив давньоукраїнської мови: словенська: mali traven – квітень, veliki traven – травень, хорватська: travanj – квітень, болгарська: тр’вен – травень, македонська: Треве – квітень, чеська: květen – травень… Яка схожість з українською назвою! І це – не випадково, бо давні українці (арії, русичі…), розселяючись у багатьох землях, залишали там і свої слова, звичаї та обряди.

Можливо, розрив на місяць у болгар пов’язаний з тим, що частина предків болгар жили північніше, у басейні річки Волга, і в них період росту трави наставав пізніше.

У травні ще можливі заморозки на поверхнi ґрунту i в повiтрi. Бували й травневі сніги.

Травень в українському фольклорі

Приказки та прислів’я

Прислів’я і приказки про травень розкривають усю красу й особливості третього весняного місяця

– Бува погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.

– Дуб у травні в листя одягається, а худоба трави наїдається.

– Май-розмай, дощами нагадай!

– На май коровам дай, та й вила ховай.

– Прийде май, то всяк собі дбай.

– Соловейко – мала пташка, а май знає.

– Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичає.

– Травень ліс прибирає – літо в гості закликає.

– Травень ліси зодягає, літа в гостечки чекає.

– Травнева роса краще вівса.

– Травневий дощ – як із грибами борщ.

– У травні і пня вбери, то буде красним.

– У маю і баба в раю: як’ не затанцює, то хоч молодість згадає.

Загальні прикмети травня

– Сухий і теплий май – буде скупий урожай.

– Теплий квітень, мокрий май – буде жито наче гай.

– Травень холодний – посів ярини ранній.

– У травні одружився, то весь вік журився.

– Хто в маю одружиться, то весь вік буде маятись.

– Часті тумани у травні – на мокре літо.

– Часто зірниці дарує май – буде добрий урожай.

– Як’ сухий май, то гроші на хліб збирай.

– Як’ у травні дощ і грім – буде радість людям всім.

– Як’ у травні дощ надворі, то восени – хліб у коморі.

– Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.

– Якщо травень холодний, то не будеш голодний – рік буде хлібородний.

– Якщо травневий дощ починається великими краплями, то він не надовго.

– Якщо у травні випадуть три добрих дощі, то вродить хліба на три роки.

– Якщо у травні дощ не впаде, то й золотий плуг не виоре.

Травневі свята, державні й міжнародні

– 9 травня – День Европи.

– Друга неділя місяця – Міжнародний День Матері (з 1914 року; в Україні – із 2000 р.).

– 15 травня – День родини.

– Третя субота травня – День науки (з 1997 р.).

Українські народні свята й пам’ятні дати

Травень – місяць Лади (із 21-го числа. Під покровом Хорса і Вишеня, із 22-го числа – місяць Купайла. Під покровом Хорса і Леле).

– 2 травня – Свято Весни. День тата Оря. Солов’їний Великдень.

– 21 травня – День Рослинного світу.

– 23 травня – День Національних Героїв.

Героєм української нації вважаємо того, хто захищає наш національний спосіб життя, цілісність нашої прадавньої держави, єдність української Нації, рідні звичаї, культуру, мову і Рідну віру, які сягають у сиву давнину тисячолітньої минувшини і часів ОУН, УНР, Гетьманщини, Руси, Антів, Сарматів, Скитів, Черняхівської, Мізинської, Трипільської культур. Цього дня ми повинні славити героїв-рідновірів, адже саме вони зберігають і передають Національні цінності, захищають їх від глобалістичних, інтер(без)національних, мульти(без)культурних процесів, демо(но)кратії світових релігійних культів на зразок юдо-християнства й ісламу. До нас дійшло дуже мало імен давньоруських волхвів і героїв, які загинули за Рідну Українську Національну віру.

Пом’янімо ж тих, чиї імена нам відомі, й тих, чиїх імен не знаємо, але пам’ятаємо про їхній подвиг во славу Рідних Богів і віри Предків:

– Руського короля Одонацера, який провадив священну війну проти римських християнізаторів! Слава йому!!!

– Славетного князя антів Буса (Божа) з його синами і 70 старійшинами, яких 475 року розіп’яли знавіснілі готи-християни! Слава нашим витязям!

– Жерця Бушівського Миробога з Поділля! Слава йому!

– Славетного Великого князя Київського Святослава, який захищав Русь і Слов’янщину від знавіснілої християнізації! Вічна слава йому!!!

– Київських Волхвів, Жерців і киян-рідновірів, які загинули під час насильницького хрещення Руси Володимиром-Базилієм 988 року! Слава всім їм!!!

– Жерця Богомила Солов’я з Новгорода, який захищав рідні святині від християнської орди 989 року! Слава йому!

– Волхва Ухорена і брата його Словена! Слава їм!!!

– Волхва храму Вогнебога Костирю, який свято оберігав вогнище храму! Слава йому!

– Жерця храму Бога Прове Міке! Слава йому!

– Волхвів, рідновірів, дорослих і дітей, яких спалив князь Володимир у містах і селах Подністров’я в 991 – 992 роках!

– Київських Волхвинь-чародійок, закатованих християнською церквою 1018 року! Слава нашим Волхвиням!

– Жерців-бодричів, які 1066 року підняли повстання проти християнізації Венедської держави! Слава їм!

– Волхва, якого зарубав князь-християнин 1069 року! Слава героєві Волхвові!

– київського Волхва, який 1071 року загинув від рук християнських посіпак! Слава йому!

– Жерців храму Триглава, загиблих від рук князів-християн у землі лютичів 1128 року! Слава нашим Жерцям!

– Волхвів і героїв-захисників культового центру Сварожича у землі лютичів, яких1157 р. спалили саксонські хрестоносці! Слава нашим героям!

– Балтійських Жерців і рідновірів Старгородських, яких 1166 року закатували германські християнізатори! Слава нашим Жерцям і рідновірам!!!

– Усіх Волхвів і героїчних лицарів, хто 1168 р. захищав від християнської орди храм Аркону, хто загинув у полум’ї разом з рідними кумирами і священними стягами! Слава їм!

– Волхвів і жерців, захисників рідних храмів у Медоборах на горі Богит! Слава їм!!!

– Волхва князя Всеслава Полоцького, який до останнього подиху боровся проти християнської експансії! Слава йому!

– Чотирьох Волхвів, яких 1227 року спалив князь Ярослав у Новгороді! Слава їм!!!

– 12 Віщих Волхвинь, яких 1411 року спалили християнські церковники у Пскові… Слава нашим Волхвиням!!!

– Олександр Капінос («Кремінь»), майданівець, Герой України: «Коли я впаду, мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце».

– Станіслав Ковтун. Захищав святиню Перуна біля Національного музею історії України від християнських прово-каторів. Воював у лавах 25-ої аеромобільної дніпропетровської бригади. Слава Святославові Ковтунові!!!

– Небесна Сотня і Небесний батальйон захисників сучасної Руси-України! Слава їм!!!

– Серед  легендарних героїв – Миробог, Радогост, Володимир, Мамай… Слава нашим героям!!!

Загалом же при хрещенні Руси було знищено ДЕВ’ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ із ДВАНАДЦЯТЬОХ МІЛЬЙОНІВ!!!

Слава всім Волхвам, Жрецям, Воїнам-героям і всім Рідновірам, дорослим і дітям, названим і не названим, про яких ми знаємо і не знаємо, але пам’ятаємо, що вони полягли у борні за Віру Предків і життя нащадків! Ця пам’ять хай вічно живе в наших серцях і збуджує нас до героїчного чину!

Героям – слава!

– 25 травня по 25 червня – Свято Лади.

– 26 травня – Обхід Зеленої Ниви.

– Зелені святки. Клечальна Неділя. Літнє Водосвяття. Русалії (Русалчин Великдень).

Народні прикмети на кожен травневий день

1 травня. З цього дня вже закінчували висаджувати різні овочі: моркву, буряк. Наші пращури помітили таку городню прикмету: якщо лист берези розвернувся повністю – можна саджати картоплю. У минулі часи вважали, що якщо початок травня теплий, то в кінці обов’язково буде холодно, і навпаки. Це пора ранніх гроз.

2 травня. Солов’їний Великдень. У цей день був звичай розстилати на землі полотна, класти пироги. У такий спосіб наші пращури пригощали весну, щоб вона дала хороший урожай. У цей час зацвітає бузина, жовта акація, польовий клен, осика…

3 травня. Із сивої давнини існує звичай цього дня поминати своїх предків і відвідувати кладовища. Спостерігаючи за погодою, наші пращури помітили, що дощ цього дня віщує гарний урожай.

4 травня. У цей час потрібно спостерігати за черемхою: якщо вона рано зацвіла, то буде тепле літо. Чим раніше вона починає цвісти, тим спекотнішим буде літо. З цього дня вкривається квітами ліловий бузок, у садах зацвітають нарциси. Час садити часник, аби вже влітку зібрати врожай.

5 травня. У минулі часи помітили, що якщо 5 травня вночі буде заморозок, то ще 40 ранків буде холодно. Напередодні дня Юрія (6 травня) відзначали свято Лялі. Найкрасивіша дівчина (Ляля) повинна була кидати подругам вінки. Хто спіймає, ховає дарунок до наступної весни. Закінчували висаджувати картоплю.

6 травня. У народі сей день називали Юрієм Весняним, і пов’язано це було з приходом весни. За народним повір’ям, Юрій Весняний володіє чарівними ключами, якими відмикає весняну землю і випускає росу, від чого починається бурхливий ріст усіх трав: «Юрій землю відмикає». У цей час прилітають ластівки, які ввійшли у прикмету: «Ластівка прилетіла – скоро грім загримить».

7 травня. У минулі часи до цього дня в селян закінчувався хліб, розпочинався голодний травень. У давнину з цього дня бувало ще 12 холодів. У садах починають квітнути яблуні, розбруньковуються груші й инша садовина.

8 травня. «Якщо у травні випаде три добрих дощі, то й хліба буде на три роки повних». Якщо співочі птахи прилітають зграями – на тепле літо. Якщо у цей день бачили веселку,  та ще й високу і круту, – до хорошої погоди, якщо ж вона була низькою й пологою – до негоди.

9 травня. У цей час квітне черемха і чорна смородина, зеленіє садовий ясмин, барвінок…

10 травня. «Пора орати, коли грім гримить, ліс у листя одягається, жайворонок заспівав, а водяні жабенята квакати починають», – так казали у давнину. Якщо у цей день ясний схід сонця, то літо, ймовірно, буде вітряним…

11 травня. У давнину спостерігали за погодою вночі: якщо було тепло, а небо зоряне, то буде гарний урожай.

12 травня практикували такий звичай: якщо опівдні вийти на дорогу і підставити обличчя теплому вітрові, то «здоров’я додасться на цілий рік». Наші пращури примітили, що ясний схід сонця у цей день обіцяє хороше літо.

13 травня наші пращури спостерігали за вечором і ніччю. Теплий вечір і зоряна ніч пророкували грозове й тепле врожайне літо. На погоже літо вказував і ясний схід сонця.

14 травня. Цей день називають Запрягальником, позаяк на цей час випадає розпал польових робіт. Негода цього дня передвіщає сувору й холодну майбутню зиму. А якщо сонце сходить ясно – все літо буде гарним, погожим. У цей час у давнину проводжали весну і зустрічали проліття.

15 травня відзначають день Сіячів. У цей день починають співати солов’ї, тому сей день, і місяць травень називають солов’їним. Якщо соловейко співав заливисто, значить, весна пішла на спад, а літо – на прибуток. Якщо соловій заспі-вав на голі дерева – бути неврожаєві садовини.

16 травня. Якщо цього дня цвіте черемха – чекай холоду. Наші пращури вважали, що «цвіт черемхи несе холод».

17 травня. У давнину цього дня рубали дерево на вичинку ложок. Чекали в цей день сильного дощу, бо він приносить урожай чистий і достатній. У цей час зеленіє дуб, цвітуть вишні, яблуні, груші, ранні сорти калини, шипшини.

18 травня. Цей день називають Розсадницею, позаяк у період із 18 по 25 травня прийнято висаджувати розсаду капусти. Займаються цим зазвичай лише жінки. «Якщо посадить овочі чоловік, то вони зацвітуть, але не дадуть плоду». У цей час починає зеленіти липа, зацвітає чорниця.

21 травня. ДеньРослинного Світу (Зільник).У народі сей день називали ще Градобоєм і Пшеничником.Якщо цього дня дощ – грибівбуде багато. Був у цей день звичай пекти пироги для пригощання мандрівників та бідних. У цей час лопаються бруньки у лісової шипшини. Починають цвісти ранні іриси.

22 травня. З цього дня встановлюється стійка тепла погода. Цим днем знаменується кінець весни і початок передліття (з 22 травня по 10 червня). Можуть бути грози й дощі: «Дощ у травні хліба піднімає». «Дощ у травні – врожай справний».

23 травня. У народі цей день називали Семиком. Чому така назва, невідомо, але землю в цей день вважали іменинницею. Працюватицього дня на землі було заборонено, позаяк земля повинна відпочивати. 23 травня ходили у ліси й діброви, збирали різні трави, яким приписували особливу, цілющу, силу. Наші пращури помітили, що холодний день на Семика обіцяє хороший урожай зернових культур.

24 травня. Цей день вважали показником погоди для всього літа. Якщо мокро, то й усе літо буде мокрим, і навпаки. «Якщо багряний схід сонця, а вдень дощ – літо буде мокрим і грозовим». Якщо туман з’являвся ввечері і розходився до сходу сонця, то чекали негоди.

25 травня. У давні часи помітили: якщо ранок у червоному кожусі (червоне небо під час сходу сонця), то літо буде сухим  і пожежонебезпечним.

26 травня. У народі цей день називали Комарницею. Хоча асоціації з цими комахами у нас не зовсім приємні, але саме чимала кількістькомарів передбачає ягідний урожай. У давнину говорили: «Багато комарів – готуй по ягоди коробів, багато мошок – готуй по гриби козуб». Якщо цього дня ластівки літають низько, незабаром буде дощ.

27 травня. У давні часи цього дня очікували як закінчення будь-яких холодів. Але якщо день видавався все-таки холодним, то варто було очікувати такого ж літа. До цього дня прилітають ластівки, приносять тепло.

28 травня. У народі цей день називали Бокогрієм. Як правило, цей день завше буває теплим і вказує на те, що літо, яке настає, теж буде теплим.

29 травня. У народі цей день називали Житником, бо 29 травня було останнім строком для посіву ярових. Якщо на Житника зацвіла горобина, то погода буде теплою.

30 травня. У давні часи помітили, що погода влітку буде саме такою, якою вона є у цей день.

31 травня. У давнину цей день був пов’язаний в основному з посівом льону. Наші пращури слідкували, яке дерево у цей день лист розгорне. Якщо дуб перед ясеном лист пустить, то літо буде сухим.

nh

Травень – це пік весни, справжній славень цій дивовижній порі року.

Щирим, світлим почуттям і радістю сповнює він серця і душі людей, його пісня робить їх натхненними, крилатими, а помисли і почуття – опоетизованими.

Саме тому місяць буяння трав, квітів, теплих сонячних променів і ніжних почуттів прадавні віщуни присвятили соловейкові. Навіть свято назвали поетично: Солов’їним Великоднем.

Тож мій славень – тобі, травню…

☼ ☼ ☼

У травневому квіті-розмаї

Все, що мається, рясно маїться.

І злото-зелений Ярило

Озивається в кожному древі,

Гомонить, шелестить, шумить.

На галявину вийде на мить

Буйноголовий Ярило.

 А Сонце!

Тричі себе відкрило!

А гілля!       

Тричі себе окрилило!

Прокидаються втретє мавки…

По Купайлі розквітнуть маки.

І не пісно лунає пісня.

І не пізньо квітує вишня…

Озеленив мене і клени

Наш Ярило злото-зелений!

Любов Сердунич, письменниця, етнограф.