Торік у січні на клумбах цвіли троянди

12Схоже, що «весни дідусь» уже не має тієї сили, яким пам’ятається нам іздавна. А було ж… «У січні й горщик на печі замерзає», – казали, було, бабуня. Попри те, що січень – середина найхолоднішої пори року, цьогорічний принаймні початок не вельми схожий із січнями мого дитинства, коли все було завіяне снігом, щоки допікав тріскучий скипень, а кучугури височіли нарівні із дахами хат… Такі вони, січні… Були…

А що ще ми знаємо про сей місяць? Сі́чень – перший місяць року у григоріанському календарі, один із сімох місяців, котрі мають 31 день. Його назва походить від слова «січа», «сікти». У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, аби навесні їх засіяти. Цей промисел називали січею. А до того перший місяць року називали й по-иншому: студень, сніжень, просинець, вогневик, льодовик, сніговик, тріскун, щипун, лютовій… І ще, мабуть, було багато инших назв, бо 20 тисяч років (навіть більше!) існування української нації й мови витворили отаке синонімічне багатство для назви цього місяця, яке, на жаль, втрачається через наше збіднене мовлення…

ДАВНІ НАЗВИ СІЧНЯ – лідиць (від слова «лід»). Кревиць-красиць (мороз красить лиця). Ратиць-страниць. Це м-ць Золотої Кози (коза – священна тварина оріїв, символ добробуту).

А ще він – студень, сніжень, просинець, вогневик, льодовик, сніговик, тріскун, щипун, лютовій.

Латиною січень (лат. – Ianarius) названо на честь Януса, римського бога дверей і воріт. У московинському наріччі назва цього місяця – чужа: «январь».

122

Січень – найхолодніший в Україні місяць року. Втім, не ті тепер січні, не ті… Всі ми скучили за справжньою, холодною, сніжною й морозною зимою. Всі згадуємо височенні кучугури, якими пам’ятне дитинство чи не кожного з нас тих, хто має трохи років, і сніжки, й лижі, санчата й ковзани, і снігові бабИ… І сікти має січень, і морозити, й сніжити, і мести… Бо ж «січневий холод наповнює засіки». Бо ж «багато снігу – багато й хліба»!.. Але доброму господареві й такі січні були не страшні. «Січи, не січи – ти не страшний, коли я на печі», – жартували дідуньо, подбавши про дрова і харчі.

Проте і цьогорічний просинець ще нагадає про себе, обернеться і в сніжень, а далі – у студень, у льодовик та ще й тріскун, а може навіть і лютовій. І тоді… теж ремствуватимемо, бо ж людям ніколи не вгодиш. Але «в Природи нема поганої погоди». Однак не варто тішитись весні у січні, бо, як запримітив нарід, якщо в січні – березень, то бійся у березні січня. Себто січень своє надолужить…

Проте такого січня, який був торік, напевно, ніхто не пригадує. У багатьох українських дворах, на клумбах і городах цвіли троянди (Суми, Тернопіль, Луцьк), нагідки, сакура й підсніжники (Вінниччина), примула і ромашки (Івано-Франківщина), календула, навіть кульбаба і маргаритки (м. Дніпро), бузок і мальва (Запоріжжя) і ще немало різнобарвних квітів, пізніх, але ж – осінніх, а не зимових, та ще й січневих!.. Дивина! Ото справді Природа – непередбачувана!

І ця дивина не стільки тішила, як наводила на роздуми, що наше втручання в Природу, нехтування її законами призводить до ненормальних, а инколи – й катастрофічних наслідків…Тому може бути й таке, що оцими картинками мальовничих, казкових засніжених просторів наші онуки милуватимуться лише з інтернету, а не з власної пам’яти… Та якщо зважити, що саме в ці дні наші предки (та й ми можемо) передбачали погоду, то начебто й усе нормально!

12

Якою буде погода в першу половину року, передбачали від 26-го по 31 грудня. А яким буде липень, визначали за першим січня.

2  січня передбачали погоду на серпень.

3 – 4 січня – свято давньоукраїнської Богині Дани (Водокрес). На 12-ий день після Різдва Божича-Коляди. Це свято відзначають у перших числах січня, коли наша планета Земля перебуває на найближчій відстані від Сонця.

За астрономічним календарем 3 січня Земля знаходиться в перигелії, себто  розташовується на найменшій відстані від Сонця. Наші пращури помітили: який день 3 січня, таким буде і вересень. Червоне сонце на сході віщує заметіль. Якщо цього дня багато снігу, то можна очікувати гарний урожай хліба, а якщо сніг не вкриє землю, то врожай цього року буде бідним.

4 січня відзначають день Анастасії Путорозрішниці. До неї звертались у молитвах для легкого протікання вагітности та пологів. Цього дня, з молитвою до Анастасії, жінка вишивала рушник, який мав допомогти благополучно народити. У народі примітили: яким буде 4 січня, таким буде й жовтень. Наші пращури спостерігали і за хмарами: якщо вони пливли проти вітру, то очікували на снігопад.

6 січня християни відзначають Святвечір (нагадаю, сповідники Рідного, Українського Національного, світогляду Святвечір відзначали 23 (24) грудня, після народження Нового, Молодого, Сонечка, себто  настання довшого світлового дня).

В цю пору зазвичай настають сильні морози. Глибоко промерзла земля передбачає родючість. За погодою цього дня визначали погоду наступного грудня. Помічали: якщо тепло, то весна буде холодною; а заметіль – це на врожай пшениці. У народі говорили: «Якщо на Кутю небо зоряне – багатий скотини приплід і багато буде ягід». Якщо на Святвечір буде снігопад, чекайте процвітання господарства у новому році, а якщо мороз – у родині буде злагода і любов.

7 січня християни відзначають Різдво (але не Сонечка, а Ісуса, пізніше названого Христосом), одне з головних християнських свят. Наші пращури помітили, якщо цього дня тепло – весна буде холодною. Якщо ж 7 січня холодно і хурделиця, буде холодно і влітку. Густий иній прогнозує влітку достаток хліба й малини. Світлий, ясний день вказував на неврожай. А багато зірок на небі – на врожай грибів, ягід і гороху.

8 січня (христ. – Собор Пресвятої Богородиці) в народі називали Бабині каші. «Каша –мати наша», – казали. За кашею передбачали і погоду на найближчий час: якщо каша в печі рум’яниться – на сніг. Якщо до цього часу земля ще добре не промерзла, то влітку соку не дасть, цебто врожай буде не дуже гарним. Спостерігали цього дня за сонцем і за птахами: якщо біля сонця з’являлася світла смуга – на сніг. Якщо синиця зранку пищить – уночі бути морозові, а якщо галки й ворони влаштували безперервний ґвалт – варто чекати снігопаду й хуги.

9 січня зазвичай був морозним. Наші пращури помітили: якщо 9 січня сніг сипле з неба великими клаптями, то найближчим часом треба бути готовим до негоди і відлиги…

Це – народний прогноз погоди, котрий можна й продовжити, позаяк має що оповісти про кожен день місяця.

Хоча…прикметі вір, але й перевір.

Крім християнських, маємо й свої, українські свята. Зокрема:

3 – 4 січня – свято давньоукраїнської Богині Дани (Водокрес, Водосвяття). На 12-ий день після Різдва Божича-Коляди. Це свято відзначають у перших числах січня, коли наша планета Земля перебуває на найближчій відстані від Сонця.

22 – День Соборности України (День Злуки).

9 – День пам’яти Героїв Крут. День української зброї.

1222

А які прикмети побутують у ваших краях? Згадаймо їх, перевірмо, збережімо, бо в них – досвід і мудрість багатьох поколінь! Як і в народному мудрослів’ї, зокрема, приказках і прислів’ях про січень:

Січень – весни дідусь.

Січень – року початок, а зими – середина.

Січень тріщить – лід на річці у просинь фарбує.

Якщо в січні – березень, то бійся у березні січня.

Місяць січень – зими господар.

Січень із груднем прощається, а на лютий очі косить.

Січи, не січи – ти не страшний, коли я на печі.

У січні вночі панують сови й сичі.

Січень наступає – мороз людей обіймає.

Із січня сонце на літо повертає, а зима – на мороз.

Січень сухий – багатий селянин.

Січень-батько рік починає, зиму величає.

Січень – року початок, зимі середина.

Теплі дні січня не добром відгукуються літом.

Січневий холод наповнює засіки.

В січні метелиці, а в лютому – сильні (люті) морози.

Ясні дні в січні – до гарного врожаю.

Теплі дні січня недобром відгукнуться.

Січневий холод наповнює засіки.

Січень січе та морозить, а господар дрова з лісу возить.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень сухий і морозний – бути спекотному літечку.

Січень – місяць яскравих зірок п’ят мандрує і хитрі візерунки на вікнах малює.

У січні висить багато, білих стежок і синіх льодів.

Січень у кожусі до частих і довгих бурульок – отже, врожай буде гарний.

Багато снігу – багато хліба…

Тож гарного січня нам, українці, чудової зими і щасливого, мирного, переможного року!

 Любов Сердунич, письменниця, публіцистка.