То що святкуємо 14 жовтня?

Дивну річ спостерігаю: щороку 14 жовтня, якщо й вітають зі святом, то переважно лише з одним — зі «святом Покрови Пресвятої Богородиці» (даруйте за тавтологію: не моя). Але ж українська нація не має нічого спільного з тим народом, який запровадив і нав’язав світові це «свято».

А втім, у нас є й своя Покрова та її свято, народне, давньоукраїнське, яке відзначали за старим (правильним) стилем 1 жовтня. Це свято Матері Слави (День Богині Слави). Вшановуємо Матір Славу, саме вона – наша Покрова, бо це вона вкривала руських воїв на ратних полях покровом своїх золотих крил. «Б’є крилами Мати Слава і кличе нас, аби йшли за землю нашу і билися за огнища племени нашого, бо ми – русичі!». Народи індоарійського походження, котрі поклонялися Славі, називали себе «славнії». На думку деяких дослідників, слово «слов’яни» походить від імення цієї Богині. Предки українців вшановували Богиню Славу понад 2000 років тому. Від імени Богині Слави українську богослужбу почали називати «славленням». Термін «славословіє» означає пісню-молитву. Християни поцупили його до своїх обрядів, як і більшість наших прадавніх, т. зв. «язичницьких» (себто давніх народних) свят і їх назв. От така історія!..

А поміж тим, 14-ий жовтневий день – це й власне українські свята: День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День народження Української Повстанської армії (УПА)!  

Ці свята і дати, близькі кожному українцеві, символізують історичний зв’язок багатьох поколінь. Щороку 14 жовтня ми вшановуємо тих, хто присвятив своє життя святій справі: захистові кордонів нашої країни, її цілісности і миру в ній. Це вимагає від людей сміливости, чести, гідности, відваги, величезної самопожертви і самовіддачі.

Тож хай вам, наші воїни, захисники і всі патріоти України, завжди буде кого захищати, але не буде від кого!

14 жовтня – це ще й День Юних Народних Звитяжців.

Щиро здоровлю зі всіма цими величними національними святами!

Крім цих, головних свят, 14 жовтня – Зворóжини (Осінні Дідú, Дідова Субота). Поминальний день. Діди «приходять» у гості до родини. Поминальні обіди: щоб ішла пара від їжі (бо душі вдихають пару), каша з маком, гриби, налисники, поминальний напій, инше (без м’ясного). Громада літніх людей навіть у холод варить куліш на лоні Природи, який тут же споживають, сидячи на землі. Вони знають, що скоро «відправляться на Луки Сварожі», тому й назва: Сварóжини-Зворóжини. Кладуть багато ложок: для всіх предків роду і родини, поминають кожного на ім’я, приказуючи: «Діду, йдіть до обіду!». Зворожини завжди відзначають у суботу. Про цей день казали: «На Дідів день родителі відпочивають». Цього дня печуть млинці, ходять на могили, а перший млинець із медом ділять між усією родиною. Пам’ять про предків – святий звичай в українському бутті.  

Тож прийміть сердечні вітання із низкою свят, які ми відзначаємо 14 жовтня: Днем захисників і захисниць України, Днем українського козацтва та Днем народження Української Повстанської армії (УПА), із Днем Юних Народних Звитяжців, а також – із давнім народним святом Зворожин!

Знаймо й своє, а не лише чуже! Благо, маємо давню історію, протягом якої й народилося кілька свят в один день. 

Любов Сердунич, етнографиня, публіцистка.