Тернополяни із зони АТО привезли… кота Сепаратиста і пса, який відгукується на ім’я Беркут (Фото)

PM855image006«Командир, а это правда, что вы купаетесь в лужах и кушаете детей», – саме ці слова найбільше запам’яталися керівнику загону в зоні проведення антитерористичної операції в Луганську Андрію Гожію. Таке запитання чоловікові поставила п’ятирічна дівчинка.

Андрій Гожій – начальник Монастириського райвідділу міліції. Під час чергової ротації, 5 жовтня, він поїхав на схід України. З області тоді відправили в зону АТО 30 силовиків.

Читайте також. Реформа у міліції: працівників апарату обласного управління на Тернопіллі скоротять на 80%

Група Андрія Гожія, до якої входили 15 правоохоронців, несла службу на блокпосту №19 у Попасній, на передовій. Про це повідомили у Секторі зв’язків з громадськістю УМВС в Тернопільській області.

Доїхати туди вже було проблемою. Водій автобусу везти правоохоронців під час обстрілів відмовився. Тому хлопців повезли БТРами.

– Ми їхали і переживали, бо в  бойовій машині сиділи 15 чоловіків та екіпаж. Якби в нього влучила міна – сталася б біда, – пригадує Андрій Гожій. – Місце нашої дислокації було на самій лінії фронту, а це 700 метрів до блокпосту так званої ЛНР. Ми чітко бачили, що робиться на захопленій сепаратистами території.

Читайте також. «За те, що роблять для нас люди, – низький їм уклін», — тернополяни, які повернулися з передової (Фото, Відео)

Обстрілювали українських правоохоронців щодня. Якщо на інших блокпостах хлопці не знали свого ворога, то група Андрія Гожія бачила тих, хто з ними воює.

– Коли ми приїхали на місце дислокації, то блокпост не був укріплений. Усі окопи, всі укриття ми викопували самостійно. Менш як за 24 години укріпилися, вирили окопи, зі старої розбитої заправки БТРами і танком зняли панелі та плити та накрили окопи.

Тож до чергового обстрілу хлопці були готові і мали куди ховатися від мінометного вогню. Андрій Гожій каже, що обстрілювали їх переважно з мінометів і РПГ зі сторони Стаханова та Первомайська.  Час від часу кулі летіли із Золотого.

Читайте також. Тернопільські правоохоронці вилучали у зоні АТО зброю, гранати, патрони та вибухівку (Фото)

В обов’язки чергових дев’ятнадцятого блокпосту входив контрольно-пропускний режим на ділянці дороги з Первомайська. Перевіряли усіх і все, найретельніше оглядали машини. Був випадок, пригадує Андрій Гожій, коли їхній блокпост два дні обстрілювали, а міни попадали чітко в ціль. Тоді він взяв хлопців і поїхав в місто, щоб детальніше вивчити ситуацію і зустрітися з місцевим керівником міліції.

– Коли ти там, ти помічаєш різні дрібниці: хто і яким транспортом їде, в чому одягнутий та інше. Коли ми поверталися, то на другому блокпосту чергові зупинили машину з київськими номерами, що їхала на Первомайськ. Хлопці машину оглянули, але я вирішив, що недостатньо і втрутився в огляд. Ми ще раз обшукали чоловіка і не знайшли жодних документів, а в машині були три мобільних телефони з незрозумілими номерами без підпису, навігатор, радіотелефон і пейджер, яким уже ніхто не користується.

Читайте також. Бережани: за зібрані кошти учасники аматорського театру куплять теплі речі та ліки для бійців (Фото)

На запитання, куди він їде, чоловік сказав, що везе передачу на зону, до знайомого. Коли відкрив багажник, там були півмішка картоплі, дві банки помідорів і салат. Ні цигарок, ні цукру, ні чаю. Це насторожило силовиків, і вони доправили водія в райвідділ.

– З того часу влучати стовідсотково в ціль по нас стали рідше, – додає він. – Тому я зробив висновок, що то був коригувальник позицій для обстрілу.

Місцеве населення неоднозначно ставилося до українських силовиків, оскільки багато їхніх чоловіків з автоматами воювали за ЛНР. У перші дні, розповідає Андрій Гожій, тернополянам просто плювали в обличчя та бажали швидкої смерті, а коли хлопці їхали звідти, то дехто вже й плакав.

Читайте також. Сотня міліціонерів рушила з Тернополя на схід, стільки ж — у дорозі додому (Фото)

–  Біля нас у бомбосховищі жила одна родина, помешкання якої розтрощили. Ми з ними ділилися усім. Я навіть нашому кухарю сказав готувати не на 15 людей, а на двадцять, бо та сім’я готувати не мала змоги. Спочатку вони соромилися, а потім уже приходили з тарілками самі, – каже він.

Через три дні до Андрія Гожія прийшла п’ятирічна Діана. Розмова з нею чоловікові запам’яталася найбільше.

– Дядя командир, а можна я вас что-то спрошу? –  Конечно. – А это правда, что вы купаетесь в лужах и кушаете детей? –  Ты сама видела, что мы такое делаем? –  Нет, не видела. Я знаю, что вы добрый, но мне бабушка рассказывала, что вы такое делаете.

Ці слова неприємно збентежили командира підрозділу, оскільки він не очікував, що людина, якій вони давали продукти та попоїсти, яка приходила до них і плакала, що у неї вдома залишилася стара мама, що людина, якій вони дістали вугілля, нарізали і завезли дрова могла таке казати.

Читайте також. «Сепаратисти розмальовують вулиці, пишуть погрози, псують українську символіку», — бійці батальйону «Тернопіль» (Фото)

Не було проблем у хлопців із теплим одягом і харчами. Їсти готували на вулиці. Спочатку у польовій кухні, але у неї влучила міна.

– Хлопці і тут знайшли вихід: викопали яму, встановили на неї решітку від холодильника і готували на дровах. Постійний пікнік, – жартує Андрій Гожій.

Новини з ЛНР хлопці дізнавалися через місцеве радіо. Ті новини, каже пан Гожій, нагадували радянську пропаганду, перероблену на сучасний лад. Нерідко з ефіру звучали розповіді про те, що діти із Західної України, повертаючись зі школи, йдуть допомагати військовим підносити набої та заряджати зброю. Був матеріал і про жінку, яка шила одяг «казакам ЛНР». Її чоловіка-інваліда начебто з’їли «укропи». Саме через радіохвилю правоохоронці почули розцінки сепаратистів на українських силовиків.

Читайте також. «Ще встигнемо пожити в Україні — демократичній, процвітаючій», — тернополянин Григорій Головатий (Фото)

Так, за командира блокпосту пропонували 2 тисячі доларів, за офіцера – до 1000 доларів, а за рядового – близько п’ятисот. Платили і за мертвих «укропів», але для цього потрібно було відзняти відео та принести службове посвідчення чи погони.

До того, як Кабмін прийняв рішення, що люди на окупованих територіях пенсії від України не отримують, ЛНР мала свої правила. Поїздка з Первомайська в Попасну, а це – 3,5 кілометра, коштувала пенсіонеру 100 грн. При виїзді з міста запорукою того, що людина повернеться з грошами була родина. При поверненні в Первомайськ кожен з пенсії платив внесок на розвиток і підтримку ЛНР: для жінок – 400 грн, для чоловіків – 600. Додатково сепаратисти ввели трудове право – мешканці мали чистити зброю, копати окопи, прати речі та готувати їсти.

Читайте також. Потрібна допомога: бійці, які поїдуть з Тернопілля у зону АТО, мають усе, крім пального

Вразив Андрія Гожія вчинок одного хлопчика.

– Коли ми стояли на блокпосту, до нас зі сторони Первомайська підійшов хлопець 8-9 років. Він приніс й дав мені малюнок із написом «Слава Україні та повертайтеся живими» і сказав: «Спрячьте рисунок, чтобы мама не видела, иначе она меня убьет». Дитина не злякалася пронести малюнок з тієї сторони, де перевіряють усе та кожного, а найбільше – саме жінок і дітей.

На сході Андрій Гожій був з 5 жовтня до 16 листопада. Про його поїздку знала лише дружина та мама. Батькові не казали, оскільки перед самим від’їздом він із інсультом потрапив до реанімації. Дізналася родина, що Андрій у Попасній – з сюжету на телебаченні.

– Саме тоді почалися плачі та крики, але я пояснив, що це моя робота і мій обов’язок, – додає правоохоронець.

Читайте також. Підприємці відремонтували важку техніку для міліцейських загонів Тернопілля (Фото)

Дзвонив Андрій до родини часто, але не щодня, бо пропадав зв’язок. Саме відсутність мережі була першою ознакою початку обстрілу. Ще одна причина рідких розмов – прослуховування телефонів і погрози.

До речі, із зони проведення АТО підрозділ Андрія Гожія повернувся не сам. Хлопці привезли із собою двох чотирилапих друзів – кота на кличку Сепаратист і собаку, який відгукується на ім’я Беркут.

Софія Левицька