Тернопільські волонтери доставили українським бійцям на Донеччину автомобіль для виконання бойових завдань

Тернопільські волонтери кажуть, що немає нічого неможливого, коли є бажання допомогти нашим воїнам і є ціль — перемогти російського окупанта. Днями наші волонтери оперативного штабу допомоги Роман Навроцький та Олег Глущук доставили автомобіль для виконання бойових завдань нашим захисникам на Донеччину. Крім автівки завезли також багато корисностей — військову амуніцію, продукти харчування, медичні препарати тощо.

Після російсько-української війни, яку вже в Україні пропонують називати народною, напишуть трактати про те, які думки, відчуття рухали тисячами цивільних українців допомагати армії воювати з ворогом, витрачаючи власні сили, час і кошти. Хтось, можливо, не зможе зрозуміти, киваючи на державу й владу, мовляв, нехай там думають про забезпечення армії. А значна частина українців, яких і називають волонтерами, нині не сподівається ні на кого, а лише на власні сили й підтримку товаришів, бо знає, що державу відвойовує на полі битви й у тилу не влада, а народ.

— Я з перших днів займаюся волонтерською діяльністю, каже Олег Глущук. — Часто доводиться перевозити ті чи інші вантажі на фронт. От і автівку туди «відганяли». У Тернополі її відремонтували: хто допоміг безкоштовно поміняти колеса, хто дав гроші на ремонт, а хтось фарбою чи ще чим допоміг… Без сну й нормального відпочинку понад 1200 кілометрів подолали на передову. Але втома — на останньому місці у відчуттях. Головне — ми допомогли нашим хлопцям.

Роман Навроцький каже, що всі ми не маємо права зменшувати свої потуги в допомозі нашим Збройним силам.

— За весь цей період наш оперативний штаб допомоги здійснив безліч поїздок як до захисників на передові позиції, так і до людей, які потерпають від російських бомбардувань. Цього разу ми відвідали донецький напрямок, куди передали важливу допомогу для наших захисників і теплі побажання від тернополян, які долучилися до того, щоб ця поїздка відбулася, — зазначив Роман Навроцький.

— Ми неодноразово переконувалися, що в єдності наша сила. Тому не зупиняємося і разом — до перемоги, — додав Олег Глущук.

Як розповідав Роман Навроцький, за останні тижні він подолав більше чотирьох тисяч кілометрів — від північного сходу до однієї з найгарячіших точок Донбасу.

— З одного боку це була соціально-гуманітарна місія, а з іншого — бажання потиснути хлопцям руки, обійняти і підтримати зібраною допомогою, — каже п. Роман. — Що я побачив. Безмежну, різну, мальовничу країну, яка потерпає від психічно хворого сусіда. Знищені та розграбовані будинки, розтрощена інфраструктура, понівечені дороги і згорілу техніку на їх обочинах… Страшно? Так! Депресивно? Ні! Бо поруч є ЛЮДИ! Неймовірна нація з найпозитивнішою енергією. Згуртовані, об’єднані ідеєю, сильні та незламні українці. Кожен на своєму місці докладає максимум зусиль, аби боротися за нашу незалежність та свободу. Як боролися наші предки і як проводжуємо воювати з так званою другою армією світу ми. Так, перед нами ще багато завдань та випробувань, але я вірю, що разом ми їх подолаємо. Хлопці із ЗСУ, ви — найкращі! Віримо, молимося і намагаємося тут, в тилу, бути вам надійною опорою. Кожен свідомий українець — волонтер. Таке наше єднання стало прикладом для всього світу. Дякую всім, хто не втомився.

До цих слів п. Романа важко щось додати. Так, тут, у тилу, кожен з нас має бути опорою тим, хто там, під шквалом куль і градом бомб та ракет боронить нашу землю.