Спиртовики Тернопільщини через закриття підприємств готові перекривати дороги

Дивна, незрозуміла на загал і дуже тривожна тенденція спостерігається на тих підприємствах на Тернопільщині, які ще не так давно були бюджетоутворюючими для регіону й давали значні надходження в бюджет країни. Я — про спиртові заводи. Нині їх колишні виробничі успіхи здаються чимось недосяжним, а працівники, які десятками років там трудилися, а часто й родинами, залишаються «за бортом» підприємства. Наприклад, на Хоростківському спиртовому заводі вважають, що їх незаконно позбавляють елементарного засобу для існування — роботи.

«Доброго дня. Ми, колектив Хоростківського спиртозаводу, просимо вас допомогти нам. Нас незаконно звільняють з роботи. Проводять незаконе скорочення працівників, залишаючи без засобів існування». Такий електронний лист із підписом конкретної людини отримала редакція з Хоросткова. Щоб конкретніше розпитати, яка ситуація склалася на заводі, попросила автора відгукнутися, принаймні дати номер свого телефону, щоб обговорити проблему, домовитися про зустріч уже в Хоросткові. На жаль, не відгукнувся. Але, судячи з того, що не лише в Хоросткові, а й в інших районах, наприклад, у Чорткові, схожі обставини навколо спиртозаводу, очевидно, що варто про них заявляти. Можливо, навіть не лише на рівні області, а й держави.

Відомий вислів «ломати — не будувати» тепер у нас, на жаль, актуальний, як ніколи. Ще не так давно в Україні успішно працювало понад 40 спиртових заводів, з яких дев’ять — на території Тернопільської області. Тепер повноцінно працюють одиниці.

Коли продукція такого напрямку була не затребуваною? Її додаткова вартість величезна. Свого часу Радянський Союз, як відомо, тримав бюджет, зокрема на значних доходах від продажу горілки й цигарок. Напевно, споживати спиртне в нас менше не стали, але спиртові заводи чомусь різко втратили вагу як наповнювачі бюджетів. Ще до війни з Росією йшлося про організовані на деяких підприємствах підпільні цехи, що випускали й продавали «ліву» продукцію, тепер ідеться про припинені торговельні відносини з РФ, куди поставляли спирт. Тому, мовляв, галузь втрачає. Напевно й у цьому є правда. Але де була держава й її високооплачувані чиновники в міністерствах, які клянуться, що хочуть відбудувати державу, а не набити грошима кишені, коли вже було зрозуміло, що перспективна спиртова галузь занепадає.

Тут ключове слово — перспективна, а ще — за певних фінансових вливань прибуткова. Очевидно тому в період оголошеної і неоголошеної тотальної приватизації не лише щодо спиртозаводів, а й щодо всіх підприємств, які мають хоч якусь цінність, люди з великими грошима використовували простий прийом — доводили підприємства до банкрутства, щоб зменшити їхню вартість і викупити.

Яка доля наших спиртозаводів поки невідомо, але «йшли» вони до такого стану давно, ще з часів уряду Азарова. Тоді, наприкінці липня 2010-го, була проведена реорганізація державного концерну «Укрспирт». У результаті всі спиртозаводи передали до ДП «Укрспирт», що зареєстроване у місті Броварах на Київщині. Так самостійні юридичні особи — спиртозаводи стали МПД — місцями провадження діяльності, які повністю залежать від ДП «Укрспирт». Це державне підприємство фактично керує МПД і кошти від реалізації спирту йдуть у ДП «Укрспирт». Тому очевидно, що питати про «лівий» і не «лівий» спирт, його реалізацію, сучасний стан, в якому опинилися спиртозаводи, потрібно в тих кабінетах.

Непрофесійність у керівництві підприємствами з боку Укрспирту явна. У 1996-му спиртова галузь країни продукувала майже 61 млн декалітрів спирту, у 2018-му — 8,1 млн. До передачі у 2010 році спиртозаводів у ДП «Укрспирт» підприємства лише Тернопільщини щороку виробляли 8 млн дал спирту. Такі цифри прозвучали на торішній нараді в Тернополі, що стосувалася спиртової галузі, де був і президент В. Зеленський.

— Те, що відбувається нині на нашому заводі, можна назвати тяжким жахом, — каже водій Хоростківського спиртозаводу, який 42 роки віддав підприємству, Володимир Богоніс. — На початку цього року в нас працювали 134 робітники. Скоротили до 102. Це — саме та кількість, про яку казав керівник «Укрспирту», мовляв, має бути 70 відсотків від попереднього складу до приходу нового власника. Власника ще немає, а ми чуємо про нові скорочення — знову на 40 працівників. Скорочують тих, які брали активну участь у реконструкції заводу, бо душею вболівали за нього, й зекономили тоді для Укрспирту десятки тисяч гривень. Люди у відчаї, адже в кожного родина, є такі, яким до пенсії рік — півтора. Президент Зеленський, коли його обирали, обіцяв українцям мільйон робочих місць. А тепер виходить, що на хоростківському МПД людей хочуть виганяти як останню скотину…

Володимир Іванович із 2011 року — голова профспілки хоростківського спиртозаводу, а тому знає ситуацію із «середини». За його словами, скорочення мали проводити за рішенням профкому об’єднання профспілки Укрспирту, до складу якого входить і він. Але цього не зробили — рішення прийняла президія об’єднаної профспілки ДП «Укрспирт». Тобто, як каже Володимир Богоніс, скорочують працівників незаконно. «Таке враження, що людей просто хочуть вигнати на вулицю, а завод порізати на метал», — ділиться думкою п. Володимир.

Не краще становище на інших підприємствах галузі. Так, на Марилівському спиртозаводі, що на Чортківщині, за наказом ДП «Укрспирт» уже із середини березня цього року потрапили під скорочення 75 осіб, скоротили персонал до 30 працівників. Це підприємство до 2010-го мало чистий прибуток у межах 50 млн грн, давало левову частку надходжень у бюджет району.

— Як можна говорити про збитковість спиртової галузі? — каже Володимир Богоніс. — Коли у 80-х роках минулого століття наш завод працював на повну потужність, то на 40 відсотків наповнював бюджет Гусятинського району. Ще донедавна ми мали мільйонні прибутки від реалізації біоетанолу. Тепер понад 300 тонн його нереалізованого зберігається на базі. Одне слово, ДП «Укрспирт» не спроможний ефективно керувати спиртозаводами, що взяв під своє управління.

За словами Володимира Богоноса, Хоростківський спиртозавод може працювати з великим прибутком, виробляти високоякісну продукцію. Адже в його реконструкцію вкладено понад 40 млн грн. Потрібно всього ще близько 2 млн грн і спиртозавод можна запускати для виробництва біоетанолу або технічного спирту. Його тепер, у час пандемії, дуже потребує країна й закордон. Саме спирт — основа багатьох дезинфікуючих засобів, які необхідні нині, а восени, коли прогнозують нову хвилю захворювань на covid-19, можливо, будуть ще більше потрібними. Та й горілчану галузь можна було б розвивати на базі наших заводів, виробляти біоетанол. Як каже Володимир Іванович, для цього на хоростківському підприємстві є всі можливості, нове обладнання. Але думка керівників Укрспирту не збігається із тією, яку мають працівники спиртозаводів.

З високих київських пагорбів, де офіс Укрспирту й працюють люди, які приймають рішення, проблеми і хоростківських, і чортківських спиртовиків видаються мізерними, а сотні працівників «десь» на Тернопільщині, в яких після закриття заводів — безвихідь, там рахують «одиницями», скорочення яких — потреба виробництва.

Як запевняють активні працівники спиртозаводів, вони з таким відношенням миритися не будуть і протистоятимуть незаконному звільненню. Поки вирішують — як саме. Припускають, що, окрім того, що подаватимуть позови до суду, навіть перекриватимуть дороги державного значення. Такі протести радикальні, але очевидно, що люди втратили всяку надію на те, що матимуть конституційне право на працю, й виходитимуть на протести, щоб про це голосно сказати.

Тіна Влад.