Роси збирали для лікування очей – які прикмети несе кожен липневий день

Кожен липневий, як і будь-який инший, день несе в собі багато інформації, не завше відомої нам, позаяк іде із сивої давнини, до того ж не раз забороненої або спотвореної нашими окупантами у різні часи. Читаймо, пізнаваймо, доповнюймо!

Народні свята і пам’ятні дати

3 липня «6472 літа» (965 чи 964 р.) – велична Перемога київського князя Святослава Хороброго над хозарським каганатом. Це справжній наш День Перемоги, за котру нам досі мстять вороги. Тому 3 липня – це День Захисника Вітчизни, День Язичницької Слави.

7 липня – День Лицаря-Царя Святослава Хороброго (бл. 935 – 972 р.). Князь Святослав значно розширив терени Руси (України). «Коли я прийму іншу віру, то моє військо сміятиметься з мене», – рік славний князь.

12 липня – День Жертводáвця (2-а неділя липня). Цей День – задля звеличення жертводавців, які щирими дарами допомагають будувати рідні Святині-храми, видавати книги про Рідну віру, проповідувати національний світогляд, підтримують воїнів і просвітників.

14 – Стрибóг, Посвистáч, Позвíзд (Бог Повітряного простору, від якого залежить погода). «Сього дня вшануймо його хлібом, варениками, якими почастуймо чотирьох Вітрів біля води».

15 липня 11 074 літа (1974 р.) відійшов на Луки Сварожі основоположник відродження Рідної віри Володимир Петрович Шаян.

20 – день Перунá. «Слава Богові Перунові Вогнекудрому, який стріли на ворогів верже і вірно по стежці вперед веде, бо єсть він воїнам суд і честь, і яко златорун – милостив, всеправеден єсть!» (Велес-Книга). Перун – Син Божий, якого Отець Сварог посилає на землю у вигляді блискавичної енергії. Приймімо цю творчу потужність! Мужі, згадай­те подвиги славних пращурів, яким заповів Сва­рог: «Щоб персти ваші утрудились о рала ваші, а мечами своїми здобували Неза­леж­ність нашу!» (ВК). День Перуна християни приховали, замінивши на д. Іллі. Перун – захисник Вітчизни, України-матінки та її дітей. У славі твориться Вітчизна з присяги Перунові. У День Перуна присягнімо її героям: стати перед ясні очі Дідам Полку Перунова матимемо честь! Патріоти вимагають: надати Дню Перуна, 20-му липня, статус державного свята!

22 – Перунúця (Блискавúця). Жіноча пара Перуна-громовержця. Цього дня не працюють у полі, аби не образити Перуницю.

27 – Чур, Цур, Прáщур (Палúкопа, із санскр. – палити). Це родове Божество, сторож родових звичаїв (аби Богів шанували належно), вартовий свят, охоронець володінь Роду, Бог «межового Вогню», котрий розпалювали на межах земельних володінь, він пильнує майно і власність Роду. Чуром називали і дерев’яну статую: образ родового Божества. До цих межових знаків несли жертовний хліб. «Чур (Цур), моє!» – вислів-оберіг. Відцуратись (відчуратися) – це «відмовитися від родинної спадщини, рідного звичаю і законів». Цього дня приносять жертви Дажбогові у подяку за врожай, печуть ритуальне печиво «сончата», співають: «Грай, Сонечку, грай! Тут твої сончата» (діти Сонця-Дажбога). Палять вогнища, молодь стрибає через священне багаття. Християнство зіпсувало первісне значення обряду. «Гей ти, Перуне, отче над Ладом! Дай нам діждати Лади-Купайла!» (з пісні).

Спом’янімо своїх чурів-пращурів, які опікуються нами зі світу Нави. Згадаймо їх, аби берегли нам не лише збіжжя, а й нашу Русь-Україну і рідні звичаї. «Усяк Рід мав Чурів і Пращурів, які померли перед віками, тим Богам почитання маємо дати й од них радощі маємо» (Велес-Книга). Цього дня вшановують Дажбога, покровителя обжинків. 

28 липня 6496 літа (988 р.) – кривава пляма в літописі Руси: князь Володимир (полукровка) зрадив предків, «принісши на терени Руси вогнем і мечем чужий, юдо-християнський, культ, секту юдаїзму, знищивши при цьому 2/3 русичів, які не хотіли приймати чужу релігію й захищали віру предків. Літопис мовить, що В. сказав знищити всіх, хто не охриститься. До наших днів дійшли його погрози: «Хто не прийде на Дніпро христатися, того вважатиму особистим ворогом!». А бути особистим ворогом князя – це смертельний вирок. «Згодом із-ТОРИ-ки вигадали татаро-монгольске іго, аби приховати тотальний геноцид слов’ян під час насадження християнської релігії, який провів зрадник князь Володимир, а продовжили його нащадки». Не святкуй 28 липня! Пом’яни тих 9 млн славних русів, які не зрадили рідну віру, не прийняли чужу, юдо-християнську, смертоносну релігію поклоніння трупові!» (З фейсбуку). Тож насправді 28 липня – це не свято, а день національної трагедії. 30  липня 7400 літа (1892 р.) – прийшов у світ Яви дослідник «Велесової книги» Юрій Миролюбов.

Народі свята на липневий щодень і прикмети погоди

1 липня у давнину відзначали Ярúлин день: день пекучого сонця. З цієї нагоди організовували гуляння. Цього дня спостерігали за травою: якщо вранці вона суха – уночі дощитиме.

2 липня – Пóхорон Ярúла (Кóструба). Завершення Ярильських святків. Ярило, Бог весняного i літнього Сонця, вже все засіяв i запліднив. Сонце повертає на осінь, втрачаючи свою «припiкаючу» силу. Відбувається символічний похорон солом’яного опудала Ярила (Кострýбонька). Спалюють опудало з веселими жартами та розвагами. Це свято одружених людей. Молодь у цих iгpax не бере                       участи через їхню соромiцькiсть.

3 липня – Павутúнник, бо погоду «прогнозував» павук. Якщо цього дня він не розкидає павутину – буде дощ або й буря. А якщо знову плете павутину – зміна погоди на краще.

9 липня називають Сунúчником, бо до цього часу достигає суниця. Існувало повір’я, котре рече: хто хоче позичити грошей, той повинен покласти сунúчиння у кишеню і сміло йти – відмови не буде.

10 липня – Сіногнíй, бо 10 липня часто бувають дощі, які псують сіно. Якщо дощ цього дня все-таки є, то йтиме він іще 7 тижнів: аж до бабиного літа.

12 липня – верхівка літа. Свято першого снопа («коляднúк», «воєвóда», «зажúнок»). Помітили:  якщо цього дня  ясно, то  рік буде гарним, а якщо дощ, то ще 40 днів буде негода.

15 липня – свято Берегúні. Її вшановували як охоронницю від зла і захисницю здоров’я.

16 липня – Мáків день. Іздавна його вважають нещасливим. Знали: цього дня краще бути обережним і не починати ніякої справи.

18 липня – свято Місяця. Цього дня місяць яскравий і продовжує грати, це передбачає гарний урожай.

20 липня називали Сіногнíйкою, бо настав час затяжних дощів, що, у свою чергу, й псувало сіно. Наші пращури настановляли: «Згребеш сіно до купи, тоді й не страшися хмари». Помітили: яка Сіногнійка, таким буде й листопад. Назву цей день, майже завжди дощовий, отримав унаслідок високої вологости повітря і великої ймовірности опадів, через що трава в копицях пріє і гниє.

21 липня – Жнúвник, бо у цей час, жнивуючи, починали в’язати снопи. По цьому  дню судили  про найближчу зиму. 

22 липня – Чорнúчний день, бо починали збирати чорницю. За повір’ям, «чорниха відводить від живота лихо», «лікує виразку шлунка, чистить кров, відновлює роботу печінки».

24 липня – Стожáрниця, бо стоїть дуже спекотна погода. Часто цей день буває грозовим. Починають випадати роси, бо кінець липня – росяна пора.

25 липня у народі – Великі Роси. Липневі роси вважають лікувальними. Їх збирали для лікування хвороб очей. Вірили, що роса цього дня наділяє красою і спокоєм. Помітили: якщо в цю ніч нема роси, а в низинах туман, то це на негоду. Якщо ж нічна роса не просихає – бути грозі.

28 липня у народі – Кúрики-мокродúрки, бо часто цього дня іде дощ.

29 липня – день іменнóго снопá. Із цього часу ночі стають холоднішими, спека спадає. Запримітили: якщо верес зацвів, значить, липень поступається місцем серпневі. А ще люди спостерегли, що «цього дня пташки задумуються» (замовкають): скоро в ирій.

Липень – зеніт літа й екватор, вершина, полудень і маківка літа й року. Він відходить із грозами, та аби не з морозами! Люблю тебе липню, о сонячний скипню!

Любов Сердунич, письменниця, блогерка.