ПЦУ просить Вселенського патріарха позбавити Кирила престолу, а “русскій мір” визнати єретичною ідеологією (Текст листа)

Московський патріарх Кирило і президент Росії Володимир Путін. Архівне фото

Синод ПЦУ закликає Вселенського патріарха Варфоломія визнати ідеологію “русского міра” єретичною, а главу РПЦ патріарха Кирила – розкольником із подальшим позбавленням його права посідати патріарший престол. 

Про це йдеться у схваленому Синодом ПЦУ листі від 27 липня до Вселенського патріарха, опублікованому на сайті ПЦУ.

Його Всесвятості Варфоломію

Архієпископу Константинополя – Нового Риму,

Вселенському Патріарху

Копія: Предстоятелям Помісних Православних Церков

 

Ваша Всесвятосте!

Відповідно до рішення Архієрейського Собору від 24 травня цього року, звертаюсь до Вас із проханням ініціювати на всеправославному рівні розгляд і осудження діяльності Московського патріарха Кирила Гундяєва та етнофілетичного і расистського вчення про «русскій мір», яке він проповідує.

24 лютого 2022 р. Російська Федерація підступно, без формального оголошення війни, розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Війна, розв’язана Росією в центрі Європи ще в лютому 2014 р., ведеться з метою знищення української державності та вражає винятковою жорстокістю. На очах усього світу відбувається справжній геноцид українського народу. Агресор руйнує мирні українські міста, обстрілює лікарні і школи, ґвалтує та піддає тортурам жінок та неповнолітніх, вбиває та калічить дітей. Серед вбитих російськими військами – священнослужителі Православної Церкви України, релігійні наставники інших сповідань. Майже 200 релігійних споруд, в основному православних храмів, повністю або частково зруйновані внаслідок російських обстрілів.

Росія — країна, що впродовж століть пов’язувала свою ідентичність з православ’ям. А втім,  упродовж останніх десятиліть, християнська віра у Росії піддавалася паганізації — підступно підмінялася громадянською релігією, що позірно спирається на православну традицію, але чужа духу Євангелія та змісту святоотецької православної віри. Чимало вояків РФ, що вторгнулись до нашої країни, ідентифікують себе з православ’ям. Однак справи, що чиняться окупантами, свідчать про них як про злочинців, які втратили живий зв’язок із Христом та Його Церквою.

Кожна вбита дитина, кожна зґвалтована жінка, кожен зруйнований житловий будинок та храм — це не лише воєнний злочин, але й акт зречення Христа, внаслідок якого злочинець опиняється поза благодатною огорожею Церкви. Утім моральна відповідальність за скоєні злочини лягає не лише на безпосередніх виконавців, але і на їх ідейних натхненників — Московського патріарха Кирила та однодумних з ним ієрархів, які впродовж десятиліть пропагували етнофілетичне і расистське вчення про «русскій мір» і зараз благословляють напад на Україну.

Багато хто з обранням на патріаршу кафедру митрополита Кирила (2009) пов’язували певні надії на відродження церковного життя. Однак сьогодні, коли минуло дванадцять з половиною років після того, як Кирил посів Московську кафедру, цілком очевидно, що анонсовані реформи не відбулися, а єдиними реальними досягненнями 16-го патріарха Московського стали концентрація влади у руках однієї людини при повній деградації реальної церковної соборності та повна залежність Церкви від російської держави.

Митрополит, а згодом патріарх Кирил ніколи не був еталоном сповідання православної віри. Деякі богословські висловлювання владики Кирила — наприклад, ототожнення Третьої Іпостасі Пресвятої Трійці з «Божественною енергією, яка одвічно походить від Бога Отця» — навіть викликали суперечки та спокусу серед кліриків Російської Церкви. Від повного випадання у простір єресі Кирила убезпечувала майже повна його байдужність до богословської проблематики. Ситуація змінилася, коли ієрарх, увага якого вже давно була сфокусована на геополітичних питаннях, вирішив долучитися до створення доктрини «русского міра» — націоналістичної етнофілетичної теорії про особливу роль російської нації та держави у світі та в Церкві.

15 березня цього року, у Неділю православ’я була оприлюднена Декларація про «русскій мір», під якою спочатку поставили свій підпис понад 340 православних богословів з різних країн світу, число яких нині зросло до тисячі. Як зазначено у цій Декларації, «русскій мір» — це неправославна, єретична доктрина, близька до вчення етнофілетизму, що було засуджене на Константинопольському соборі 1872 року. «Ми відкидаємо єресь “русского міра” і ганебні дії російської влади щодо розв’язання війни проти України, яка спричинена цим мерзенним вченням, що не має виправдання — за потурання Російської Православної Церкви, як дії глибоко не-православні, не-християнські» — зазначають православні богослови, що підписали Декларацію. Аналогічні оцінки були висловлені й у іншому публічному документі — Відкритому Зверненні до Предстоятелів Православних Церков. Це Звернення підписали 437 клірики Московського Патріархату в Україні, які звернулися до глав Православних Церков з проханням надати вченню про «русскій мір» оцінку з точки зору православного вчення і, — в разі засудження цієї доктрини як єретичної — притягнути Кирила Гундяєва до канонічної відповідальності, позбавивши його права обіймати патріарший престол.

Поділяючи більшість тверджень, що містяться у згаданих Зверненнях, ми хочемо також звернути увагу Вашої Всесвятості на інший єретичний аспект доктрини «русского міра», що суттєво спотворює православну антропологію. Йдеться про заперечення прав народів на історичне самовизначення або історичний фаталізм, що властивий доктрині «русского міра» в інтерпретації патріарха Кирила. Згідно з міфологічною історичною концепцією останнього, росіяни, українці та білоруси нібито належать до спільної цивілізації «русского міра» і як такі не мають морального права на подальше історичне самовизначення. Зроблений у минулому вибір нібито довічно зобов’язує їх бути частиною «русского міра» або ж і російської держави.

Заперечення свободи цілих народів поєднується у світогляді патріарха Кирила та його однодумців з расистською за своїм духом теорією, відповідно до якої Росія та «русскій мір» є чимось принципово кращим та вищим за інші народи, а історичні сусіди Росії — українці та білоруси — мають право на існування та майбутнє винятково як частина російської дійсності. Цілком логічною у рамках цієї расистської концепції, що ділить народи та держави на «справжні» та «штучні», виглядає і принципове заперечення права народу України на повну канонічну церковну самостійність (автокефалію) та власне державне буття.

Разом з тим важливо розуміти, що ідеологія сучасної РПЦ містить загрозу не лише для України, але й для цілого православного світу. «Так само, як Росія вторглася в Україну, так і Московський патріархат, очолюваний патріархом Кирилом, став загарбником у Православній Церкві, наприклад, в Африці, спричинивши розкол і чвари» — зазначають у вже цитованій нами Декларації православні богослови[5]. Важливо усвідомлювати зв’язок між доктриною «русского міра» та конкретними церковними рішеннями, ініційованими патріархом Кирилом в останні роки — від розриву євхаристійного спілкування зі Вселенським Патріархатом (15.10.2018) до створення «Патріаршого екзархату Африки» (29.12.2021) та активної підтримки збройної агресії РФ проти України (2022). Починаючи як мінімум з жовтня 2018 року, усі дії патріарха Кирила підпорядковані конкретній політичній меті. Він прагне  радикально збільшити присутність РПЦ за межами Росії, максимально послабити Вселенський Патріархат та грекомовні Помісні Церкви й у такий спосіб нав’язати православному світові гегемонію і диктат Московського патріарха.

У ситуації, що склалася, вкрай важливо, аби Кафолична Церква належним чином відреагувала на виклики, що походять від паганізованого російського православ’я. Як свідчить Євангеліє, «усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить» (Мф. 7:18). Діючи за цим, заповіданим нашим Спасителем принципом, Церква соборно має визнати, що дерево, яке приносить сьогодні «плоди війни», є отрутним, тобто засудити доктрину «русского міра» як єретичну.

Ми закликаємо Вашу Всесвятість та Предстоятелів Помісних Православних Церков також якнайшвидше розглянути діяльність патріарха Кирила, пов’язану з його протистоянням Вселенському Патріархату та багатьом Помісним Православним Церквам, і, — в разі якщо ця діяльність буде визнана такою, що містить ознаки схизми, — притягнути Московського патріарха до канонічної відповідальності.

З огляду на викладене вище, ми просимо Вашу Всесвятість та Блаженнійших Предстоятелів Помісних Православних Церков канонічно кваліфікувати кілька рішень Священного Синоду Російської Православної Церкви, ухвалених впродовж 2018–2021 років, які, на нашу думку, не відповідають засадам православної еклезіології та загрожують всеправославній єдності:

  • рішення про розрив (в односторонньому порядку) євхаристійного спілкування зі Вселенським Патріархатом, Олександрійським Патріархатом, Церквою Кіпру та Церквою Греції;
  • рішення про створення — всупереч канонічній традиції та шостому правилу Першого Вселенського Собору — церковних структур Московського Патріархату на канонічній території давнього Олександрійського Патріархату.

Від імені архієреїв нашої Церкви та численних жертв війни Росії проти України, яку патріарх Московський відкрито і однозначно публічно схвалює та підтримує, звертаємося до Вашої Всесвятості та Предстоятелів Помісних Православних Церков з проханням:

  • засудити доктрину «русского міра» та визнати її єретичною;
  • кваліфікувати дії патріарха Кирила на канонічній території Олександрійського Патріархату як схизматичні;
  • позбавити Кирила Гундяєва права посідати Московський патріарший престол.

З щирою братньою любов’ю у Христі ми просимо Вашу Всесвятість та Блаженнійших Предстоятелів Помісних Православних Церков і надалі підносити свої молитви за стражденний народ України та вдовольнити прохання, висловлене у цьому листі, — об’єктивно, у відповідності до віровчення та священних канонів Святої Православної Церкви, розглянути діяльність нинішнього очільника Російської Церкви.

Від імені та за дорученням Архієрейського Собору

Православної Церкви України –

Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України

Предстоятель Православної Церкви України