Психолог Наталія Гаєвська – про розкіш просто любити власних дітей

ГаєвськаПрацюючи психологом, Наталія Гаєвська давно помітила одну цікаву тенденцію у батьків – шалену, часом просто маніакальну орієнтованість на успішність своїх дітей.

Дорослі кажуть: “Адже без цього зараз нікуди! Дитину в дорослому житті чекає конкуренція, тому треба максимально її до цього підготувати”. І готують… Але роблять це неправильно! Ось тому жінка вирішила поділитися своїми порадами.

– Спочатку дитячий садок. Як же без нього? Бажано, щоб садочок був спеціалізований. Потім до дитсадку приєднуються мінімум два гуртка – двічі ввечері після роботи і один раз у вихідні.

Приходить час підготовки до школи. Водимо на міні-шкільні уроки двічі на тиждень. Багато хто ще встигає додати до цього перелік занять у фахівців: логопеда , вчителя англійської і за суперрозвиваючою додатковою програмою. Вмовляємо дитину, коли вона просто не хоче після дитсадка йти на танці, а хоче побути вдома або просто погратися на вулиці, на майданчику. Як так?! Потрібно ходити, а то залишишся, не дай Бог, за бортом життя, станеш невдахою. Потрібно долати лінь. Потрібно привчатися працювати. І ми вмовляємо дітей потерпіти не надто приємного вихователя чи педагога. Навіть виправдовуємо їх: в них – теж сім’я, діти, їх можна зрозуміти. Вони теж повинні встигнути навчити, підготувати до успішності.

“Підкуповуємо бажаними іграшками та поїздками. При цьому на якийсь далекий план йде найважливіше, що ми можемо дати дитині…” 

Розповідаємо своїм дітям про те, що займатися чимось просто необхідно. При цьому в очах дитини часто бачимо згаслий погляд і нерозуміння. Підкуповуємо бажаними іграшками та поїздками. При цьому на якийсь далекий план йде найважливіше, що ми можемо дати дитині. Просто любов! Просто час! Справжнє підмінюється псевдосправжнім. От ми і отримуємо втомлених, недолюблених, недоласканих дітей. Адже нам просто не до цього – попереду таке складне життя, боротьба за місце під сонцем…

А в тих, хто все-таки розуміє, що головне - не кількість гуртків, занять, а щось інше, одночасно і простіше і складніше, виникає зрадницьке відчуття – «відбився від зграї». Ти слухаєш розмови інших батьків і боїшся стати білою вороною, опинитися за бортом. Адже ти не привчаєш дитину до додаткових занять, не водиш на танці і ще куди-небудь. І нас продовжує засмоктувати цей шалений вир. І ми забуваємо про найпростіше і найголовніше - дітей треба не розвивати, не привчати чи дресирувати, а ПРОСТО ЛЮБИТИ, бути з ними емоційно. Небагато батьків наважуються на це. Але у тих, хто все-таки це зробив, виростають найуспішніші діти.

Дозвольте собі розкіш любити - любити власних дітей! Часом таких недосконалих, але таких рідних.

Довідково. Наталія Гаєвська народилася 17 січня 1975 р. У Тернопіль родина переїхала в 1989 р. Закінчила Українську гімназію ім. І.Франка у 1992 р. Вступила у Львівський університет ім. І.Франка. Після завершення вузу почала працювати у Галицькому коледжі (Тернопіль). У 2004 р. вступила в Інститут психології ім. Г.Костюка НАПН України. У 2006 р. перейшла працювати у Технічний університет.

У 2013-му завершила EAP (European Association for Psychotherapy), член Української спілки психотерапевтів (УСП). Тепер вона - дійсний член Онтарійської Спілки Психологів. Живе і працює в Канаді. Замiжня. Виховує донечку.