Повінь у Венеції: наковці б’ють на сполох і розповідають, чому місто стрімко йде під воду (Фото)

Фото: AFP
Фото: AFP

Італійські науковці – Луїджі Тосі, П’єтро Театіні і Таціо Строззі – використали дані з двох супутників, щоб дослідити темпи підтоплення Венеції в останні 20 років. Їх аналіз опублікував минулого тижня журнал “Scientific Reports”.

Їм вдалося відділити природний процес занурення міста від місцевого затоплення, яке було спричинене діяльністю людини. У цьому останньому випадку йдеться про реставраційні роботи під час зміцнення берегів каналів.

Укріплення берегів – процес потрібний, але внаслідок земляних робіт ґрунт дуже сильно осідає. Хоч це явище і короткотривале, але дуже небезпечне.

На підставі супутникових вимірів італійці опублікували докладну мапу центру Венеції, на якій кольором зазначили темпи підтоплення окремих кварталів та будівель.

Нові супутникові дані з безпрецедентною точністю показали повільне, але неминуче затоплення Венеції. Місто йде під воду із швидкістю один міліметр в рік, а в деяких місцях навіть цілий сантиметр щороку, йдеться на сайті ipress.ua.

фото: BBC
фото: BBC

Венецію почали будувати у V століття на острівцях і мілинах заболоченої лагуни. У дослідженнях археологів й раніше йшлося про те, що місто від самого початку занурювалося під воду, а його мешканці поступово піднімали фундаменти і тротуари, опускаючи найнижчі поверхи і захищаючись перед водою, яка надходила.

У минулому столітті італійці самі пришвидшили цей процес. На потреби промисловості з околиць Венеції було викачано велетенські кількості ґрунтових вод, унаслідок чого місто осіло ще близько на 20 см.

Ще одним чинником, який сприяє підтопленню Венеції, є глобальне потепління. Через це рівень моря підвищується на один міліметр щороку.

Все це свідчить про те, що архітектурній перлині Італії загрожує неминуча загибель.

фото: Уніан
фото: Уніан

Ще сто років тому вода затоплювала прекрасну площу святого Марка, яка є найнижчим пунктом міста, дев’ять раз на рік. Сьогодні висока вода, як говорять венеційці, приходить у 10 разів частіше.

Після найбільшої в минулому сторіччі повені 4 листопада 1966 року, коли хвиля приливу сягала двох метрів і місто на декілька годин зникло під водою, італійці вирішили, що місто треба рятувати.

Вирішено було втілити амбіційний проект “Мойсей”, який полягає у тому, що у трьох найвужчих місцях, які поєднують лагуну із Адріатичним морем, буде облаштовано греблю.

За матеріалами: Gazeta Wyborcza