Під час показу фільму про себе, лемки казали: депортації не має зазнати більше жоден народ (Відео)

лемкиФільм “І біль, і пам’ять – крізь роки” про депортованих українців презентували в Тернополі. До його створення, повідомляє TV-4, активно долучилися понад 200 учасників об’єднаних товариств депортованих українців Лемківщини, Надсяння, Бойківщини і Холмщини.

Фільм про те, чим живуть родини депортованих українців сьогодні, як плекають культуру і традиції своїх предків, до чого прагнуть і про що мріють.

– Створений фільм на основі відеоматеріалів, світлин, записів щоденика впродовж останніх 13 років, бо впродовж цих років ми відвідуємо польські терени, де жили наші батьки, діди, прадіди, впорядковуємо могили, – розповідає автор ідеї фільму, організатор-меценат Марія Тройчак.

Кожен, хто покидає рідну домівку – сумує за нею. Тужить за рідною хатою, за дзеркально чистими карпатськими потічками, за запашним свіжо скошеним сіном й лемкиня Богуслава Полкова. Жінка родом з Криниці, каже Україна радо прийняла переселенців, тепер лемкиня молить Бога за мир і спокій в своїй другій батьківщині.

Фільм "І біль, і пам'ять - крізь роки" присвятили 70-річчю жорстокого виселення українського населення з його прадідних земель у 1945-1947 роках та 200-річчю з Дня народження Великого Кобзаря.

- Я також дочка і внучка з переселенців і пам'ятаю як бабуся розповідала, коли їм дали дві години на виселення, вони швидко збиралися. Та що там можна було взяти, але мені найбільше запам'яталося, як вони прощалися з рідною землею, я не можу стримати сльози, вони клякали на коліна і цілували ту землю, і навіть їх корівці текли сльози. Ви знаєте, тоді були страшні часи і дуже хочеться, щоб вони більше не поверталися, - каже письменниця, громадський діяч Леся Любарська.