Павло Гунька: «Українська мистецька пісня має звучати із найкращих сцен світу» (Фото)

Британець українського походження Павло Гунька разом із дружиною Ларисою за 15 років зібрав і опрацював понад тисячу українських мистецьких пісень, з яких понад 400 вже записано на сучасні носії. Подружжя переїжджає до України, щоб до 2025 року закінчити проєкт й додати до цієї скарбниці ще 700 пісень.

Павло і Лариса Гуньки - ліворуч.

Павло і Лариса Гуньки – ліворуч.

Ми, українці, навіть тепер, через 28 років незалежності, не до кінця розуміємо, наскільки багатою й не розкритою для світу є наша культура. Не шароварна, не народна, яку пропагували в радянські часи як підтвердження того, що українці не здатні творити високе мистецтво, що цей народ може обмінюватися між собою хіба нехитрими народними піснями. З’ясувалося, що це далеко не так. А довів це й досі продовжує доводити всьому світові відомий британський співак, бас-баритон Павло Гунька.

— Ці чудові люди роблять роботу, яку повинні були б робити ми, українці. Це без перебільшення титанічна праця, що потребує часу, здоров’я, зусиль, чималих коштів, — каже директор Тернопільського музичного коледжу ім. С. Крушельницької Лариса Римар. Тут Павло й Лариса Гуньки разом із солістами Вадимом Дарчуком, Володимиром Шагаєм і піаністом Віталієм Бобровським під час культурно-мистецької події «Світський музичний салон «Мистецька пісня», що відбулася в Тернопільському коледжі ім. С. Крушельницької, розповідали про мистецьку пісню й демонстрували у живому виконанні, як вона звучить.

IMG_0334

Визначення мистецька пісня невідоме поки широкому загалові, як невідома й широчезна палітра цих пісень. Автором терміну є Павло Гунька. Його тепер заслужено називають послом української мистецької пісні в світі. Саме він, консультуючись із спеціалістами закордоном і в Україні, зупинився на такій назві для великого пласту творів українських поетів і композиторів, які він ще й досі по крупинках збирає по всьому світові.

Володимир Шагай виконує твір "Павук" Стефанії Туркевич на слова Нарциза Лукіановича.
Володимир Шагай виконує твір “Павук” Стефанії Туркевич на слова Нарциза Лукіановича.

— Радянський режим нищив усе українське в Україні, — каже Павло Гунька. — Давали дихання хіба народним пісням, танцям — творчим колективам Верьовки, Вірського. Але в світі не дуже цікавляться народною українською піснею для виконання, бо мають свою. А де класична, висока культура, музика в українців? Виходило, що її нібито й немає. Якось мені сказала ректорка одного з університетів у Мюнхені: «Якщо ви не показуєте свою високу культуру, то ви є невидимими для світу». А ми маємо таку культуру! Це — твори композиторів Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового, Дениса Січинського, Василя Барвінського й багатьох інших на слова Лесі Українки, Богдана Лепкого, Тараса Шевченка, Миколи Вороного… Багато з цих творів — шедеври української мистецької пісні, й вони мають звучати із найкращих сцен світу.

Вадим Дарчук виконує твір "Нічого, нічого" Миколи Лисенка на слова Миколи Вороного.
Вадим Дарчук виконує твір “Нічого, нічого” Миколи Лисенка на слова Миколи Вороного.

Народи Європи мають власні класичні пісні, які звучать з багатьох сцен світу. Їх по-різному називають, до прикладу, романсами. Й українці мають такі високохудожні твори, але вони здебільшого були в у бібліотеках, у приватних колекціях, архівах. Павло Гунька поставив собі за мету відкрити світові ці мистецькі перли. Він їздив, збираючи рукописи, партитури пісень по багатьох містах Британії й Європи, домовлявся зі співаками зі світовим ім’ям про виконання перед європейською публікою. Розповів, як попросив одного знайомого співака долучити до списку виконуваних ним у Торонто пісень Шуберта, Шумена, Брамса один із творів Лисенка. «Ти не знаєш, що ти для мене зробив!», — з такими словами підійшов Гунька після концерту до співака. Той відповів: «Я їх виконав не тому, що вони українські, а тому, що вони — фантастичні. Їм належить звучати на світовій сцені». Про такі випадки п. Павло розповідає зі сльозами на очах. Він живе цим проєктом, переконуючи українців бути гордими за свою націю, свій талановитий народ і впевненими, що світ, побачивши й відчувши багатство української мистецької пісні, цінуватиме Україну як високорозвинену державу з культурою, що стоїть на одному щаблі з культурами європейськими. Це переконання п. Павла базується не на пустих словах. Коли він із своїми однодумцями почав збирати українські мистецькі пісні, з’ясувалося, що за їх кількістю ми на другому місці після Німеччини. Й це в умовах, коли впродовж століть було тотальне гоніння на українську мову, музику!

IMG_0318

Тепер п. Павло ставить перед собою завдання перекласти українські мистецькі пісні на мови народів світу, передовсім на англійську, італійську, щоб співаки в інших країнах брали їх собі в репертуар. Уже низка таких пісень є в перекладі на англійську, в аудіозаписі. «Це означає, що раніше, може, троє могли виконувати пісню, а тепер це зможуть зробити мільйони», — каже Павло Гунька.

— Мистецька пісня — це твір чотирьох, — розповідає п. Павло, — авторів музики й слів, піаніста й соліста. Між ними має бути гармонія…

Така гармонія була відчутна під час виконання пісень Вадимом Дарчуком, Володимиром Шагаєм, яким акомпанував Віталій Бобровський. Сказати, що пісні прозвучали — мало. Вони були зіграні, наче маленький музичний спектакль. Це — поєднання чудового співу з емоціями, переданими і співаками, і піаністом. Чи не після кожного твору звучало: «Браво!». А часто хотілося крикнути: «Біс!», щоб ще раз почути чудову музику, слова й високопрофесійне виконання.

IMG_0320

Як зізналася Лариса Римар, на початках навіть не уявлялося, що вони в коледжі можуть організувати й провести такий високохудожній музичний салон. Вдалося, й про це, дякуючи всім, хто був до цього дотичний, казали цього вечора його відвідувачі. «Будемо збирати салони, долучати до них усіх, хто зацікавлений у розвитку української культури. І не кажіть, що ми не зможемо! — наголосив Павло Гунька. Його впевненість, наполегливість і оптимізм запалює. Тож, упевнена, зможуть!

Тіна Влад.