“Нова геополітична епоха веде до остаточного знищення Московської імперії”, – науковець

Перший президент України Леонід Кравчук. Фото 2019 року – Efrem Lukatsky / AP

Завершення епохи Першого Президента

10 травня на 89-му році життя помер перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. Рівно тиждень перед тим помер перший керівник незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич. Обидва ці лідери зіграли вирішальну роль в мирному розвалі Радянського Союзу, який 70 років свого існування був найпотужнішою імперією зла 20-го століття. Їх відхід знаменує завершення епохи формування пострадянського геополітичного простору. Це якраз збіглося з широкомасштабним вторгненням путінської Росії в Україну й проявленням неминучості поразки цього вторгнення, що означає початок на пострадянському просторі нової епохи – припинення спроб відновлення Московитської імперії в посткомуністичних умовах й остаточного знищення цієї імперії.

            Попереднім видатним діячам, які намагалися створити незалежну Українську державу,- Богдану Хмельницькому, Іванові Мазепі, Михайлові Грушевському, Симонові Петлюрі, Євгенові Коновальцю, Степанові Бандері,- попри їх великі здібності та зусилля й героїчну боротьбу українського народу, це не вдалося. Кравчукові ж вдалося. І незалежна Українська держава існує вже понад 30 років і, як видно, буде існувати й далі. Для порівняння, відновлена після першої світової війни незалежна Польська держава існувала лише дещо більше 20 років. Основними чинниками проголошення незалежності України в 1991 році були не тільки боротьба українського народу і сприятливий час, але й відповідність особи Леоніда Кравчука цьому часу.

            Часто кажуть, що Леонід Кравчук, будучи діячем комуністичного режиму міняв свої погляди відповідно до ситуації. Але переконаний комуніст не міг в ключовий момент української та світової історії здійснити заборону Комуністичної партії. А мотивація Богдана Хмельницького, який безперечно вважається одним з найвидатнішим українських державників, щодо боротьби за створення незалежної України була значно більш ситуативною, ніж дії Кравчука щодо цього.

            Леонід Кравчук завжди був прихильником незалежності України.

            Після 2-ї світової війни частина української патріотичної інтелігенції вирішила проникнути в радянську систему для того, щоб імітуючи свою лояльність і навіть приналежність до цієї системи, боротися за незалежну Україну. Найбільше така ідея розвивалася в середовищі українських письменників. Тому й на першому з'їзді РУХу, коли можна було казати тільки про економічний суверенітет України, Левко Лук'яненко у своєму виступі, звертаючись до Дмитра Павличка, сказав: "Я знаю, пане Дмитре, що Ви також є прихильником повної незалежності України, але зараз не можете сказати цього". Ці ж слова цілком можна було б адресувати й Леонідові Кравчуку.

            Дитинство й формування світогляду майбутнього Президента проходило в українському патріотичному середовищі. Збереглася інформація з української преси 40-х років про те, що школяр Льоня Кравчук передав заколядовані ним значні кошти на потреби Української повстанської армії. Через брак кваліфікованих кадрів комуністичні діячі Радянської України змушені були залучати до своїх лав вихідців з не надто благонадійних українських родин. Завдяки високій ерудованості, великому політичному й дипломатичному талантові Леонідову Кравчуку вдалося просунутися до рівня члена Політбюро. Цьому сприяло прихильне ставлення до українських кадрів етнічно української частини партійного керівництва, які вже тоді почували себе приниженими під московитським диктатом. Коли виявилася неможливість існування Радянського Союзу в попередньому стані й почалася "перебудова", перспективний партійний лідер активно включився в цей процес. Леонід Кравчук на посаді секретаря КПУ з питань ідеології в офіційних виступах полемізував з лідерами РУХу, а організаційно максимально сприяв проведенню першого його з'їзду, який тоді ще був "Рухом за перебудову", як перед цим сприяв організації осередків і проведенню першого з'їзду Товариства української мови.

            Боротьба за незалежність у 80-і роки організовувалася двома основними осередками - легально діючими, але нелегально виявляючими свої наміри, українськими письменниками і відкрито декларуючими свої наміри, але спочатку нелегально, а потім - напівлегально діючими, українськими дисидентами. З письменниками, передовсім, з Дмитром Павличком, Леонід Кравчук мав тісні дружні стосунки. Коли ж можливість проголошення незалежності ставала реальною, почалося його активне сприяння діяльності українських дисидентів, що пізніше підтверджували самі дисиденти, зокрема, співголова РУХу Михайло Горинь. Першим офіційним кроком до незалежності було прийняття Декларації про економічний суверенітет, яке на посаді голови Верховної Ради організував Леонід Кравчук. Його ефективним й далекоглядним кроком було проведення в Україні контрреферендуму 17 березня, в якому за економічний суверенітет України проголосувало істотно більше, ніж за збереження "оновленого Союзу". Це один з проявів його вміння максимально використати наявні можливості для наближення до основної мети - української незалежності.

            Найбільшими життєвими успіхами Леоніда Кравчука і найважливішими подіями в історії України кінця 20-го століття було проголошення Незалежності України 24 серпня і 91-відсоткове голосування за підтвердження Декларації про Незалежність на референдумі 1 грудня 1991 року. Леонід Кравчук був безпосереднім організатором і керівником сил, які готували й здійснювали це. Обрання 1 грудня Леоніда Кравчука Президентом стало логічним виявом його заслуг у здобутті Україною державної незалежності. Геніальним дипломатичним кроком Леоніда Кравчука разом з його білоруським побратимом Станіславом Шушкевичем був правовий розвал Радянського Союзу на трьохсторонніх переговорах у Бєловежській пущі, що разом з референдумом 1 грудня дало підставу цивілізованому світу визнати незалежність України на повній території колишньої Української РСР.

            Як недоліки й неоднозначність діяльності Кравчуку закидають відмову від ядерної зброї і співпрацю з Віктором Медведчуком в організації СДПУо і опозиційного до влади команди Віктора Ющенка блоку "Не так". Але відмова від ядерного статусу була необхідною умовою визнання світом незалежної України та включення її в міжнародну спільноту. І те, що Будапештський меморандум став одним з основних підстав теперішньої допомоги країн Заходу Україні у війні з Московією, стало максимально можливим і, як зараз бачимо, достатнім використанням колишнього неформального але фактичного ядерного статусу для забезпечення збереження незалежності. Метою створення СДПУо було недопущення відродження в Україні комуністичної ідеології, яку намагався на українському етнічному ґрунті відновити лідер СПУ Олександр Мороз. А в блок "Не так" Леонід Кравчук увійшов, передбачаючи і намагаючись виправити помилки у діяльності Віктора Ющенка, які потім привели до його дискредитації і приходу до влади Януковича. Та й Медведчук в той час зовсім не був проросійським. Спочатку цей закарпатський юрист-бізнесмен для формування своєї олігархічної кар'єри активно використовував проукраїнську риторику і навіть діяльність. Лише коли виникла можливість стати найбільш наближеним до Путіна олігархом України, він, як людина, принципом якої є лише власний вплив і багатство, використав цю можливість.

            Останнім видатним кроком Леоніда Кравчука на посаді Президента була цивілізована передача влади своєму наступнику Леонідові Кучмі, якому він програв у 2-му турі дотермінових президентських виборів. Сама поразка чинного лідера в умовах, коли пострадянський керівник міг використати для своєї перемоги на виборах репресивну машину, але не використав її, показала, що для нього ідея демократичної України вища, ніж прагнення особистої влади. Приблизно в цей час передача влади в Польщі від першого до другого президентів супроводжувалася великими скандалами. Цивілізована зміна Президента України показала, що Україна з початку своєї незалежності є цивілізованою демократичною державою, а український народ - вільним народом з європейськими цінностями. Перший Президент активно сприяв цьому.

            Пам'ять про Леоніда Кравчука, як й інших визначних історичних лідерів українського народу, буде доти, поки буде Україна.

Директор Науково-виробничого центру з інформаційних проблем територій Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.Підстригача НАН України Петро Жук

12.05.2022 року