Новорічній ялинці виповнилося 509 років: хто і де вперше прикрасив це дерево?

фото: Вікіпедія Перше друковане зображення різдвяної ялинки, обкладинка роботи «Подарунок незнайомця», Германн Бокум, 1836 рік.
фото: Вікіпедія
Перше друковане зображення різдвяної ялинки, обкладинка роботи «Подарунок незнайомця», Германн Бокум, 1836 рік.

Перша документальна згадка про прикрашену на Різдво ялинку, як ціле дерево, датована приблизно 1510 роком: у Ризі ялинку (можливо кілька) встановили на ратушній площі навпроти кам’яниці Братства Чорноголових.

Традиція домашньої ялинки, імовірно, з’явилася і розповсюдилася серед німців. Стала популярною у франко-німецькому Ельзасі; там у 1605 році ялинку прикрашали виробами з паперу та яблуками (імовірно, алюзія на райське дерево), інформує Вікіпедія.

Великим прихильником прикрашання ялинок був очільник німецької Реформації Мартін Лютер, який підтримував святкування Різдва у спокійній домашній атмосфері. Існує також версія, що протестантам трикутна форма ялинки нагадувала про Святу Трійцю.

У XVIII столітті російський цар Петро I в наказі про перенесення святкування Нового Року наказав ставити прикрашені ялинкові чи соснові гілки на воротах.

Протягом ХIХ століття популярність домашніх ялинок росла в першу чергу серед владних родин Європи. І через них традиція розповсюдилася як на європейське населення, так і по всьому світі.

Католицька Церква пізніше схвалила цю традицію, ялинки почали урочисто вбирати у Центральній, Північній Європі, а з XIX століття — у Франції та Англії.

В 1935 році ялинку остаточно підтримала радянська влада, як універсальний звичай святкування, на відміну від національних.

Поволі ялинка стала символом не стільки Різдва, скільки Нового року — зовсім не релігійного свята.