Нам необхідно знати, які компанії і на яких умовах підписали договори: Віталій Портніков про угоду «Нафтогазу» й «Газпрому»

1Відомий український журналіст, політичний оглядач Віталій Портніков, аналізуючи угоду «Нафтогазу» й «Газпрому», задає питання: чому, коли Москва дуже зацікавлена в транзиті свого газу нашою територією і зобов’язана виплатити три мільярди доларів за рішенням Стокгольмського трибуналу, Київ відмовляється від позову, пов’язаного з недоплатою за транзит у минулі роки.

Про це він пише в Еспресо. За словами Портнікова, після повідомлень про прямі закупівлі газу виникають прямі підозри про банальну політичну корупцію.«Про те, що Володимир Путін на пресконференції після “нормандського саміту” не випадково говорив про “дешевий газ для української промисловості”.Не випадково підкреслював, що мова саме про дешевий газ для промисловості, а не для населення. Тому, що це було пряме запрошення до співпраці для українських олігархів.

А якщо врахувати тісні зв’язки з олігархічними кланами президентського оточення, якщо згадати, що Володимир Зеленський постійно з цими олігархами зустрічається, та ще й хизується цими контактами як досягненнями, то це могло бути і запрошення до співпраці для української влади. Тільки через тих посередників.  Через тих посередників, яким Володимир Зеленський зобов’язаний і владою, і популярністю» — пише журналіст.

Тому, каже Потрніков, нам необхідно знати, які саме компанії і на яких умовах підписали договори з “Газпромом”, кому вони належать, з ким пов’язані.  І як пов’язані власники компаній з тими, хто сьогодні ухвалює рішення про майбутнє нашої країни.

«В іншому випадку долю нового транзитного контракту спіткає доля іншої угоди, яка була досягнута за участю Володимира Путіна – договору про постачання газу, узгодженого з Юлією Тимошенко.  Будуть проходити роки, а питання про політичну складову цього документа все ще буде превалювати над міркуваннями економічної вигоди.  І найголовніше – як і газовий контракт Путіна – Тимошенко, новий транзитний контракт може стати платформою для капітуляції.  Харківські угоди – а значить, і окупація Криму, і війна – були б неможливі, якби не договір, що зафіксував знижку лише на обмежений період, до виборів президента України.  Транзитний контракт, по суті, розрахований на термін президентства Зеленського, на те, щоб зберегти свої гроші і одночасно підсадити Україну на гачок плати за транзит.

А значить, він спонукає до нових поступок не тільки цього, а й наступного президента нашої країни», — резюмує Портніков.