На Спасівку душі пращурів відвідують свої родини

Серпень – Спáсівка, Спáси, Спáси – це праукраїнські Богú. Місяць Спасич згадано у Велес-Книзі як місяць подяки Богам Спасам за добрий урожай.

Наші пращури проводили ритуали на високих горах, пагорбах, скелях або біля священних джерел, де відчутна сила й магія Природи, яку вони обожнювали, бо саме від сил Природи залежить життя і саме перед силами Природи безсила кожна людина: і християнин, і буддист, і магометянин, і рідновір, і атеїст…

Отож на священних місцях поминали пращурів, загиблих воїв, присягалися продовжувати їхню справу у боротьбі за волю Батьківщини. Відбувалися братчини.

Щодо Спаса, то на це свято серпень багатий, бо їх кілька. Бо ж так ряснить він урожаями різнобарвними: у садку й на городі, у полі й на пасіці. Тож у серпні маємо і польові, й садові жнива.

Спасівка складається із трьох головних свят:

1 серпня – Медóво-мáковий Спас (Запас). Освячення меду та маку. Частування медом і випічкою з маком (пиріжки, струдлі).    

Медово-Маковий Спас у народі ще називають Маковієм, а святкують це свято дуже врочисто. Етнологи вважають, що назву Маковій свято отримало від віяння маку. Инші ж припускають, що Маковія, як і свято Маланки, в давнину приурочували Великій Богині Мокоші. На свято Маковія печуть паляницю «Мокошу». Цього дня освячують воду, бо Мокоша – Богиня літнього дощу. Жінки освячують на Маковія городину, а дівчата – квіти, адже це – пожертва Богині Мокоші, позаяк саме вона – їхня заступниця. До цього свята печуть коржі з маком, які розламують на шматки і заливають медовою ситою й розтертим маком. Цю страву називають «шулікою». Її дуже люблять діти і дорослі. На освячення готують маковійки: букетики, до складу яких входять хлібні колоски, голівки маку, свіжі і засушені квіти та цілющі трави, невеликі квіти соняшника. З лікарських трав – це миколайчики (маковійчики), петрів (Велесів) батіг (дикий цикорій), деревій (кровавник), меліса (маточник), полин гіркий, татарник колючий (чортополох), васильок (базилік), романець (рум’янок), ласкавці, чорнобривці, м’ята… Зберігають таку маковійку на покутті.

6 серпня – Я́блучний Спас. Освячення яблук, груш, квітів, инших дарів саду. Печуть пиріжки з яблуками, штрудлі.

16 серпня – Хлібний Спас. Освячення i споживання жертовного короваю з нового зерна, подяка Богам за щедрі дари. І вже радо смакуємо святим хлібом з нового урожаю, янтарним яблучком і золотою грушечкою, синенькою сливкою та червоною помідоркою й иншими дарами серпня. І тішимося плодами праці: врожаєм-запасом на весь рік. Традиційно цього дня печуть коровай, хліб, пироги, млинці. Освячують коровай і колоски жита й пшениці. Влаштовують народні гуляння, ярмарки.

Друге качання меду. Є й прислів’я: Спас свіжий медéць припас. Вірили: на Спасівку душі пращурів відвідують свої родини. Спом’янімо ж їх добрим словом і з відповідними стравами: яблучно-маково-медовими.

А Спасівка вельми прикметна! Кажуть, до Спасівки бджола працює на тебе, а після Спаса – на себе. Варто зважити на це, бджолярі й пасічники! Отож як прийшов головний Спас – то й пішло літечко від нас. Проминув Спас – держи кожуха про запас! Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (християнське, 28 серпня) – забере й нечиста. 

Серпень – і зернич (одна з давніх назв 8-го, а в давнину – шостого місяця): усіляке зерно збирає в запаси. Й тому

1–14 серпня – Перша подяка за Життя. Освячення маку і меду.

19 – Спаса. Друга подяка за Життя. Освячення яблук.

28 – Обжúнки, свято Врожáю. Час, коли славлять рідну землю-матінку та її дари: врожаї. Це було справжнім святом. Ще донедавна його урочисто відзначали у кожному селі, вшановуючи дари рідної землі та людей, які ростили й зібрали врожаї.

Споконвіків наші пращури (гіпербореї, анти, руси…) шановували плоди землі і своєї праці. З примусовим насадженням чужовір’я свята поцупили церковники, а що не могли з пам’яти людей вилучити їхні рідні звичаї, то поєднали з місцевими т. зв. язичницькими святами, присвяченими збору врожаю.

Крім згаданих Спасів, у народі збереглися й такі: Грúбний, Я́гідний, Горíховий, Полотня́ний, Спас на воді, (Мокрий Спас). Мабуть, у давні часи їх було ще більше, бо кожному овочу був свій час і відповідний пошанівок. Кожний овоч, ягоду, зерно, як плід Землі й Сонця, присвячували Рідним Богам, тож ніяких заборон на їх вживання не було, навпаки: їли все, аби за літо набратися сили і здоров’я. Перші овочі, квіти, мед і медові соти, мак, хліб із нового врожаю треба освятити рідною молитвою, вгостити родичів, свояків, сусідів – тоді усе піде на здоров’я й нам, дітям і онукам Дажбожим, які виростили ці дари. Такий наш прадавній звичай споживання перших плодів.

Тож віншую з рідними святами! Теплого, щедрого, хлібосольного і врожайного нам усім серпня-спасівця-запасівця!      

У ці святкові дні народився й мій поетичний  

СЛАВЕНЬ УРОЖАЄВІ ☼

Року й літечка окраса,

Мов його вінець, се – Спаса.

Я люблю, скільки жию,

Славне свято Врожаю.

Хлібний і Медовий,

Маковий, Квітковий.

Скоро й Яблучний Запас

Врожаєм потішить нас.

Від землі зберемо в щасті

Всі плоди своєї праці.

Нам вона дарує, бігме,

І городину, і збіжжя,

І рясну садовину,

Пресолодку, запашну.

До народного до двору,

До державної комори 

Несемо п’янкі меди

І ще стільки щедрих див!

Бо земля моя багата

Нас віншує хлібом, святом,

Царствами квітковими,

Щоб були здорові ми.

Щоб Запасу, себто Спаса,

Вистачило із запасом

До наступного врожаю,

До нової в полі жатви.

Рідне Сонечко-Ярило

Щедро душу всю відкрило

І наповнило серця.

Глянь, яка ж краса оця!

Наша матінка земля,

Ця Природа, ці поля –

Преродючі, як ніде!

Хай же кожен Божий день

Буде мирним і погожим!

Хай любов ряснить Дажбожа!

Яблучко, кохання символ,

Хай наснажить, додасть сили!

Хай буде запас здоров’я

Й невичерпної любови,

Щедрости і доброти! 

Всім нам – квітнути й рости!

Так буде, всякчас і нині,

В нашій славній,

В нашій вільній,

В нездоланній

Україні!

Любов Сердунич, членкиня НСПУ, НСЖУ, НСКУ.

5 1 голос
Рейтинг публікації
2 Коментарі
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Скульська Галина

Дякую щиро.

Любов

Дякую Вам!