Мирослав Гай показав стратегію України в інформаційній війні

Мирослав Гай. Фото — Фейсбук
Мирослав Гай. Фото — Фейсбук

Мирослав Гай — ветеран АТО, волонтер, офіцер запасу, заступник голови Ради резервістів при Генштабі ЗСУ:

Інформаційна війна

Я не знаю, навіщо і кому потрібно писати про те, що корупція або злодійство є обов’язковою частиною інформаційної протидії, але це не так.

Мені дуже шкода, що сотні і тисячі людей, які роблять свою роботу з інформаційної безпеки і контрпропаганди були змушені почути, прочитати таке, а головне, що безліч різних представників блогосфери, не розбираючись в питанні, поспішили зі зловтіхою звинуватити все і вся в крадіжці. Ну і, звичайно, відразу ж підключилися і росіяни, відчувши тему, робота у них така.

У роботі ж із контрпропаганди, насправді, задіяний не тільки цивільний сектор, волонтери, ЗМІ з патріотичною позицією редакцій, фрілансери журналісти, а й військові частини, окремі департаменти СБУ, українські співробітники міжнародних центрів та іноземних представництв України, українські співробітники іноземних посольств в Україні, діаспора, а також держава в вигляді міністерств, адміністрацій, фондів і т.д.

За ці чотири роки була пророблена колосальна робота, результати якої можна буде по-справжньому оцінити тільки через десятки років. Але перші плоди вже бачимо і зараз.

Ви помітили, що з'явилася величезна кількість, в порівнянні з усіма попередніми роками, українських фільмів?

Це сотні документалок, які йдуть на різних фестивалях, художнє кіно, мотиваційні ролики і т.д. Українське кіно щороку потрапляє в конкурс на престижні міжнародні кінофестивалі, виграє в Канах, подається на Оскар.

Справа в тому, що держава виділяє величезні гроші.

Вітчизняний продукт фінансує на конкурсній основі Мінкульт, Держкіно, Міністерство інформаційної політики, Український культурний фонд. За ці два роки були створені не тільки нові фільми, а й дознімаються старі, які були свого часу заморожені і відкладені в кошик. Безліч кінокартин в процесі.

Десятки фільмів і вони вже починають виходити на великий екран.

Мало хто знає, що з українського кіно, за умови, що вся творча команда українці, повністю знімається ПДВ - податок на додану вартість.

Це дає можливість економити мільйони грошей і пускати їх на виробництво.

Такий шлях свого часу пройшла Франція і завдяки таким крокам відродилася індустрія французького кіно.

Мало хто знає, що українські книги, українською мовою теж можуть не платити ПДВ. І нас чекає бум нових книг, що вже можна спостерігати на всіляких книжкових ярмарках.

Додайте до цього закони про квоти для української музики, закон про квоти для української мови в ефірах ТБ і кіно і вам стане зрозуміло, що є державна стратегія щодо українізації нашого культурного простору.

Держава стільки виділив грошей, що іноді не вистачає виробників культурного продукту вміють і бажають ці гроші отримати для роботи.

Що б отримати гроші від держави, потрібно надати купу документів за проектом, які відповідають певним нормам, презентувати проект, а в таких організаціях як Міністерство культури це публічний пічінг, з комісією і аудиторією всіх охочих, з трансляцією в прямому ефірі і записом презентації в Ютюб, потрібно мати творчу групу, бухгалтера, який вміє працювати в державному секторі, пройти аудит, пройти КРУ - контрольно-ревізійне управління. І є обмеження за витратами цих грошей, крім того, їх не завжди можна отримати з передоплатою, а тільки вже по здачі роботи.

Це тяжка праця як для представників держави, так і для продюсерсько-творчої групи.

Тому деякі творчі об'єднання не вплутуються в цю бюрократичну тяганину, маючи достатньо комерційних замовлень, а ще більше тих, хто приходить з вимогою дати грошей без надання прозорих бюджетів і всіх потрібних документів, скаржачись потім, що не пройшли конкурс, а іноді не доходячи навіть до аудиту своїх ТОВ та ФОП.

Додам до написаного, що багато військових частин також отримали гроші на виробництво інформаційного продукту і я тут не відкриваю військової таємниці. Справа в тому, що будь-яке використання великих держкоштів йде через тендер на ПРОЗОРО.

Тому сумно читати коментарі щодо внеску держави в інформаційну війну, заснованих на тих чи інших особистісних судженнях, політичній кон'юнктурі, дивних висловлюваннях представників блогосфери, які як підтримують владу, так і критикують її.

Тому хто б і кого не бачив на чолі держави Президентом, Депутатом, Міністром, повинен для себе зрозуміти, що нас можуть розділяти політичні погляди, але зобов'язані об'єднувати національні інтереси, а це: українська мова, армія, приєднання до НАТО і ЄС, протистояння окупації і зовнішньої агресії РФ, деокупація Криму та окремих районів Донбасу, захист економічних, політичних і культурних інтересів України на міжнародній арені і всередині країни. Усе.

І кожному, хто робив і робить свою тяжку роботу в інформаційному полі, часто з погрозами, нападками, а деякі і пораненнями на фронті, на дипломатичному полі, міжнародній арені, в школах і садках, перед мікрофонами в студіях і в полях на журналістських розслідуваннях, в держкабінетах і навіть на голосуваннях у Верховній Раді - величезне, величезне ДЯКУЮ!

Слава Україні!

Джерело - Фейсбук. Переклад українськкою - ІА «7 Днів-Україна».