Моя ініціатива проста: у лісу має бути господар — держава чи громада. Олег Яремко про проблеми лісової галузі на Тернопіллі

Тернопілля — область, яка щодо лісових угідь вважається нересурсною. Тобто, такою, де немає достатньо лісових насаджень, щоб галузь працювала без підтримки держави. Попри це обласне управління лісових та мисливських господарств за багатьма показниками — одне з передових у державі: за реалізацією дуба й посадкою нових площ лісів — друге в країні, реалізацією деревини на дрова — п’яте, за середньою ціною на ділову деревину входить у десятку кращих.

Із понад 300 державних лісогосподарських та лісомисливських підприємств, що працюють у країні, Тернопільське обласне управління за рівнем заробітної плати входить у 12 кращих. 

— Наше управління об’єднує п’ять лісогосподарських підприємств і природний заповідник «Медобори», — каже начальник Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Олег Павлович Яремко. — Всі вони прибуткові й це — заслуга тієї тисячі штатних наших працівників і ще тисячі тих, які у нас працюють за договорами. Ми сплачуємо чималі податки державі й місцевим бюджетам, а це як мінімум мільйон гривень на рік. Заробітна плата наших працівників — від восьми до 11,5 тисячі гривень.

Лісники працюють у непростих умовах, а податки сплачуємо чималі. Наприклад, податок на землю. Навіть, коли посадили маленькі саджанці, які, може, через сто років будуть придатними для використання, а поки ніякого прибутку не дають — лише видатки, все одно платимо відраховуємо податок за землю. А окрім цього, платимо податок з кожного зрізаного дерева, коли заготовляємо деревину. Врахуйте те, що на цьому місці нам треба посадити нові насадження і це знову великі витрати. За останні роки ми зробили величезний ривок в узаконенні земель держлісгоспу. Ще кілька років тому виготовили тільки сім відсотків документів на право власності на землі, якими опікуємося. За короткий час із 160 тисяч гектарів земель держлісфонду, які маємо, виготовили правовстановлюючі документи на 36 тисяч, цього року — ще на 30 тисяч гектарів. Якщо не в наступному, то у 2022 році закінчимо цю справу.

Віддаю належне нашим працівникам, керівникам, які вміють організовувати й налагоджувати роботу.

— Ви згадували про те, що наша область відноситься до нересурсних. Це через те, що у нас мало лісів?

— Почасти й через це. У нас лісами зайнято всього 13,3 відсотка земель. Тож наше завдання — збільшення лісистості. За останні роки нам удалося доглянути понад п’ять тисяч гектарів малопродуктивних, деградованих земель — не орних! Три роки тому висадили 61 гектар нових лісів, торік — 151 гектар, а цього року — 250 гектарів нових лісів. Це — другий показник в Україні.

Останніми роками ми почали вирощувати саджанці так, як у Європі — методом закритої кореневої системи. Переваги великі — висаджувати у відкритий ґрунт їх можна майже цілий рік, окрім того часу, коли надворі морози. Вивчаючи, як вирощують і висаджують саджанці у Швеції, побачили, як працюють наші колеги. Вразила механізація всіх процесів, технології. Вирішили впровадити їх у себе.

На базі Чортківського лісництва створили міні комплекс з вирощування саджанців таким методом. Побудували там приміщення під придбані у Швеції посадочну, поливочну машини, холодильні камери. Побудували притінюючий павільйон, який автоматично за потреби розгортається і згортається, створюючи тінь для саджанців. У теплицях можна при одній посадці висадити до 500 штук посадкового матеріалу. Плануємо невдовзі висаджувати до мільйона за одну посадку. Згаданий метод уже тепер дає нам можливість одразу після вирубки засаджувати ділянки, наприклад, у червні, липні чи серпні, не даючи їм зарости бур’янами. Це значно прискорює заліснення територій і зменшує витрати.

Якщо матимемо фінансування, побудуємо ще одну теплицю, басейн з підігрівом води для поливу саджанців, щоб вони росли міцними й не хворіли. Цим живе наша галузь у світі, й ми прагнемо до таких стандартів.

Душу гріє, що нересурсне Тернопілля має цей комплекс! Це — наша гордість. Адже тільки у Львові є такий, більше в Україні аналогів нашому немає.

— До вирубки лісів тепер особлива увага. Правоохоронці зупиняють машину із краденим лісом і в повідомленні згадують лісників. Тінь падає на всіх, хто працює в лісі, хоч, як Ви свого часу розповідали, в області є не лише лісники держлісгоспів.

— Це — величезна проблема, адже крім державних, у нас є шість комунальних лісів, а окрім них — близько 15 тисяч гектарів безхозних, якими ніхто не опікується. Везуть крадену деревину з комунального чи безхозного лісу, а в повідомленнях правоохоронці часто цього не згадують. Тож той, хто читає таку інформацію, щонайперше асоціює її з нашими лісництвами. А це ж не так! Просив: чіткішу інформацію давайте, яку машину зупинили, з комунального лісництва, нашу чи з безхозного лісу, з якої області. Щоб негативна інформація не падала на держлісгоспи.

Я вже кілька років поспіль наголошую на тому, що потрібно навести порядок з безхозними лісами. Моя ініціатива проста: у лісу має бути господар — держава чи громада. Пропонував такий варіант: усі ліси в області віддайте державній структурі. У нас є техніка, спеціалісти, охорона, маємо договори з природоохоронною інспекцією, поліцією. Ми застосовуємо електронний облік деревини, маркуємо її, коли перевозимо. Якщо ліси будуть у державній власності, тоді й питайте державних лісників, чому зрубали, чи мали на це право. Якщо такий варіант не підходить, тоді безхозні чи комунальні ліси нехай переходять у власність ОТГ. Якщо громади знатимуть, що це їхній ліс, не дадуть його знищити. Ми всі маємо пам’ятати, що майбутнє лісу — у наших з вами руках. Якщо ми всі — влада, громади, безпосередньо лісники не потурбуємося про ліс, то наступні покоління, наші діти отримають замість зеленої оази — пустелю.

А ефективність нашої роботи щодо захисту лісу від незаконної вирубки очевидна: 60—70 відсотків випадків незаконної вирубки дерев виявляють працівники нашого управління. Ми — в першій десятці в Україні з виявлення незаконних рубок лісу.

За кілька днів різдвяно-новорічні свята. Олеже Павловичу, що хотіли б побажати своїм колегам, їхнім рідним і близьким?

— Я щиро вдячний всім лісникам, тим, хто працює в нашій галузі, за їхню нелегку роботу. Навіть тоді, коли в країні був запроваджений карантин, вони не припиняли висаджувати ліс — за планом, на підготовлених ділянках, на зрубах. Звичайно, дотримуючись усіх рекомендацій щодо убезпечення від зараження коронавірусом.

Щонайперше бажаю всім здоров’я, злагоди в родинах. Щоб їхня праця була достойно оцінена. А щодо цього у нас уже є плани: я мав розмову з керівниками підприємств із приводу збільшення заробітної плати й ми шукаємо для цього можливості. Щоб наші працівники були гордими, що вони — лісівники.

Тіна Влад.