Коли соловій ячмінним колосом давився: що віщає нам кожен червневий день

Кожен червневий, як і будь-який инший, день може повідати багато нового, хоча й давнього. Читаймо, пізнаваймо, доповнюймо!

Перший літній місяць (у році – шостий, а в давнину – четвертий) подарував українцям

ДЕРЖАВНІ та ПРОФЕСІЙНІ СВЯТА

• 1 червня – День захисту дітей («День дітей», «Дитячий день»). Свято в різних країнах світу. В Україні відзначають із 1998 року. Міжнародний день захисту дітей.

• Друга неділя червня, 8–14 числа, – День працівників легкої промисловости.

• 12 – День працівників фондового ринку.

• 3-я неділя червня – День медичного працівника.

• 23 – День державної служби.

• 28 – День Конституції України (ухвалено цього дня 1996 р.).

ДАВНІ НАРОДНІ СВЯТА

2 червня – Огірóчник, бо цього дня сіяли огірки. 2 червня українці стежили за погодою, яка мала запрогнозувати врожай овочів. На Огірочника колись у південних краях України уже достигали огірки. Перший зірваний огірок зривали й закопували: щоб і нáрік уродили. Якщо ж огіркове бадилля жовкло, в цьому, бувало, вбачали і вроки (зурочення): не инакше, як хтось кинув заздрісним оком. Дуже гіркі огірки були ознакою холодної зими.   

4 червня називали солов’ї́ним днем. Слухали солов’я, бо «гарний ранок зі співу птахів починається». Якщо нині соловій співає всю ніч, то день буде погожим. 

4 червня – Василíска (мітична істота). Прикмети на Василіска: якщо вітер дме з півночі, то у найближчі дні опадів не буде.

У ці дні – водіння Кустá (Тополі, Вербú, Вíльхи, Коня…).

На початку червня – вшанування предків. Ішли на кладовища, прикрашали могили зелом, викликали покійних на розмову.

7 червня – Мéдянí роси і Горобúнник. Про цей день казали: «З Іванового дня пішли шкідливі (медяні) роси, які приносять рослинам хвороби». Особливо спостерігали цього дня за горобиною: якщо на ній багато квітів – буде урожай хліба. Якщо горобина пізно розквітає – осінь буде довгою.

10 червня – Гуся́тника. Це обрядове свято. Гуси з весни вимагають ретельного догляду, бо гусенята у цей час нерідко гинуть. Аби врятувати їх, люди й дали їм покровителя.

11 червня – Колосянúця і Гречúшниця, бо у цей час починає колоситися хліб і сіють гречку. Здавна цей день вважали нещасливим. Казали: «День Колосяниці вартий один усіх понеділків».

12 червня вважали Змії́ним. За повір’ям, у день Змійовика змії «ходять по лісах станицями», вбивати їх дуже небезпечно. Кожному вони готові мстити немилосердно.

13 червня – Розпрягáльник. Обрядове народне свято. Вважали, що цього дня треба закінчувати посіви. Цей день присвячений коням, тому цього дня не можна запрягати їх і їздити на них. Не варто планувати тривалі поїздки і важливі справи на цей день. Не бажано ходити і в поле.

16 червня – Вітрéнника, бо вітер цього дня був головним персонажем дня. На Вітренника найбільше боялись північно-східного вітру, котрий несе із собою безперервні дощі, шкідливі при дозріванні жита. Спостерігали за напрямком вітру: з півночі – день буде ясним; з півдня чи із заходу – до негоди, але добре для яровини; якщо з південного заходу – негода надовго; з пн. заходу – на сльотаве літо. Якщо вітер прохолодний – може бути дощ із градом.

20 червня – Врожáйника. Погода цього дня мала велике значення: якщо тепло і ясно, врожай буде гарний, зерно велике; якщо ж дощ – зерно буде погане. Спостерігали й за громом: якщо довго гримить – буде град.

21 червня – Колóдязника. Це день пошанування тих, хто копав криниці.

21 і 22 червня – Свято Купáйла, літнє сонцестояння, коли день найдовший, а ніч – найкоротша. Це прадавнє, ще дохристиянське, свято Сонця, краси, молодости, самоочищення. Сонце купається, набирає сили, а після Купайла день коротшатиме. Молодь влаштовує цікаві обрядодійства біля річок: хлопці готують вогнище, дівчата вбирають Морéну (живу гілку, символ русалки). Ввечері підпалюють ватру, попарно перестрибують через неї, очищаючись огнем. Дівчата пускають 2 віночки на воду: якщо вони зійдуться, то, вірили, цього року вийдуть заміж. Очищення водою: купання. Купальські пісні, хороводи, танці, веселощі, жарти – така чудодійна, опоетизована магія цього прадавнього свята. Клечання осель і дворів зелом. Цей день ще називали «Кінець Весни Початок Літа». Це 2-ий день літнього сонцестояння і найдовший день у році. Казали: «На Купайла сонечко віддає землі всю свою силу». За сонцем передбачали й погоду: якщо воно світить удень мов через оболонку, чекай на дощ. Казали: після Купайла не треба жупана.

День закоханих. Купайло – давньоукраїнський Бог кохання і шлюбу («злюбу»), добробуту, буйноцвіття зела, родючости й урожайного літа; літній прояв Сонця. Свято Купайла відзначають у ніч із 22 на 23 червня, у день літнього сонцевороту (сонцестояння). Це свято протягом тисячоліть зберегло в собі величезні духовні поклади народу. Фольклористи виділяють у святі Купайла такі етнографічні дійства: ігрища, розваги, співи, плетіння вінків, запалювання вогню, спалювання опудала Мари, освячення вогнем і водою тощо.

Цього дня наші пращури пошановували не лише Купайла, а й урочисте весілля Бога світла (Ора) та Богині води (Дани). Це свято молодости, краси, закоханих сердець, замовлянь закоханих і явищ природи. Инші назви: Сонцекрéс, Собóтка, Семиярúла, але не «Івана Купала», бо ні Іван Предтеча, ні инший чужинець «Іоанн» не могли мати відношення до прадавнього українського свята і нашої віри!

23 червня – «Мúшачий писк». За повір’ям, цього дня по землі бродять привиди. Кажуть, старі люди вірили і бачили у цю пору великі «зграї мишей» на подвір’ях, що не передвіщало нічого доброго.

25 червня – Поворóт. Від цього дня сонце повертає на зиму, а літо – на спеку. Сіяли в цей день до обіду біле зерно, після обіду – чорне (гречку). Виконання цього правила гарантувало успіх. До цьго дня закінчували першу косовицю. Це останній день сіяння гречки і початок косовиці раннього ячменю, перші жнива яровини, тому цього дня соловій ячмінним колосом вдавився.

26 червня – кінець «горобиним ночам».

29 червня – свято Водяника (день місцевих водяників: покровителів рибалок). Водяник посідав важливе місце у духовному світі наших пращурів. Вірили: це господар водойм, помічник рибалок, моряків, мірошників, володар підводного світу і багатств водних глибин. 29 червня шануємо образ помічника рибалок. Водя́ника особливо шанували воїни-розвідники і рибалки. Його вшановують пожертвами: обрядовий напій і перша спіймана риба. Жінки цього дня плетуть рибалкам вінки із цикорію. Воїни-розвідники шанували Водяника, бо доводилося част6о плавати. Військові походи на Візантію наші предки робили Славутичем-Борисфеном-Дніпром і Руським (инші назви – Чорне, Скіфське) морем. Косаки використовували водойми для військових і торговельних походів, тому шанували володаря вод. У наш час Водяника можуть ушановувати морські піхотинці, десантники, підводники, розвідники…

Із цього дня «сонце йде тихіше», тому цей день вважали найтихішим днем року. Закінчується молоде літо, настає зріле. Цього дня влаштовували обіди для людей, які удобрювали гноєм поля. Ці люди були дуже потрібні, тому що «де зайва гною купка, там зайва буханка хліба». Більше – у моїй збірці «Таємниці двохсот місяців».

Наші пращури зберігали таємні знання у секретних Кахтирських книгах: Думовець; Муровець; Мисливець; Дубровець; Семирадник; Хитровець; Добромисленник; Главень, Беседник, Умновець; Дітогляд, з господарчих питань – Межівник, Цвітовець; Троймак; щодо мистецтва передбачень – Сновидник; Громак; Зорник. Про українську історію – Хто ми є; Пісні, думи, співи і приспіви про Половців, пичинігів, про Володимира Київського, про кошових отаманів, про монастирі, про турецький гарем, про волохів; Гетьманець; Древнік; Меморник; Сороковник; Пісняник… Аби вберегти ці багатовікові знання від знищення ворогами, сліпі кобзарі-співці вивчали їх напам’ять. Шукаймо!

Тож віншую з літечком та з рідними святами! Теплого, щедрого, мирного нам усім червня-хлібороста-вишеня-купайлича!             

Любов Сердунич, письменниця.