Розвал Росії: український науковець назвав три варіанти розвитку подій після поразки РФ у війні проти України

Петро Жук

Керівник Центру з інформаційних проблем територій Петро Жук: Найбільш бажаним для світу був би розвал Росії мирним шляхом, та це може статись і внаслідок громадянської війни в РФ. Після поразки у війні проти України Росія може й не розвалитись, але такий варіант найменш вірогідний.

Що має бути з Московією: розвал чи трансформація

 

            Основною подією минулого тижня було повне законодавче затвердження виділення США 40 млрд. доларів допомоги Україні у зв’язку з московитською агресією, половина з яких має йти на зброю. Це сталося тільки тепер, хоча анонсування було ще кілька тижнів тому, а рішення про допомогу такого масштабу мало б бути відразу після початку широкомасштабного вторгнення, а не через 3 місяці. Очевидно, це пов’язано з неповною визначеністю демократичної влади США стосовно того, яким має бути завершення українсько-московитської війни. Адже одним з елементів її геополітичної стратегії є намагання демократизації Росії та її використання в інтересах США для протистояння з Китаєм. Намагання використати Україну як засіб стимулювання в Росії змін, сприятливих для США, виразно проявилося в стратегії демократичної влади ще в 2014 році. Відповідно до цього, розвал Московитської імперії, який може бути одним з найімовірніших результатів війни, не входить у плани американської влади. І те, що значну військову допомогу Україні таки виділено, свідчить про віднайдення певного варіанту перемоги України без знищення РФ. Крім того, за час, що пройде до цієї перемоги, в Московії мали б відбутися зміни, сприятливі для приходу до влади в ній певних сил, які могли б трактуватися як демократичні і які пішли б на тісну геополітичну співпрацю з владою США. Тому війна мала б тривати немалий час, без її перенесення на територію Росії і бажано без повного звільнення всіх окупованих територій. Але остання умова зовсім не влаштовує ні український народ, ні владу нашої країни.

            Проте певний компромісний варіант, очевидно, з'явився. Необхідність і можливість звільнення Донбасу, Херсонщини й захоплених частин Запорізької та Харківської областей не викликає сумніву. Проте неоднозначна ситуація з Кримом. Хоча нахабне приєднання московитською владою Херсонщини до Криму збільшує можливість неперервного переходу після звільнення Херсонщини до звільнення Криму, та велика проблема з південним берегом Криму як місцем базування Чорноморського флоту РФ. Тому завершення активного наступу українських військ після звільнення тільки північної частини Криму, в принципі, може вважатися тимчасово прийнятним для України варіантом. Але реальне погодження на такий варіант не означає відмови від повернення українського суверенітету над всім Кримом. Боротьба за це мала б перенестися в дипломатичну площину й тривати кілька років, причому ключовим аспектом, як і було від початку незалежності, залишається майбутнє Чорноморського флоту. Зміни, які за цей час можуть відбутися, мали б сприяти успішному для України завершенню переговорів щодо Криму.

            Але з просування влади США в стратегії збільшення впливу на Росію, яке проявилося в компромісі щодо допомоги Україні, міняються поточні цілі щодо РФ інших країн, що мають чи хочуть мати значний вплив на неї, передовсім Китаю та Туреччини. Раніше Китай був зацікавлений в збереженні єдності РФ, яка цілком перебувала під його впливом. Проте, якщо реальною стає можливість переходу Росії під вплив США, Китай мав би відмовитися від намагання зберегти РФ, але значно посилити контроль над її азійською частиною аж до її фактичної повної анексії. Тому доцільними стають його активні дії на значне послаблення централізації в Московії аж до її розвалу.

            Посилення впливу Китаю на азійській частині РФ, куди входять і тюркомовні республіки, однозначно суперечить інтересам Туреччини. Єдність РФ загалом не відповідає інтересам Туреччини. Проте при достатньо сильному авторитарному московитському режимі вона змушена бути досить пасивною щодо цього. А співпраця з таким режимом для авторитарного режиму Ердогана цілком природна. Перспектива збільшення впливу США і хоча б формальна й часткова демократизація міняє ситуацію. В новій ситуації для Туреччини виникає можливість і потреба в збільшенні активності з метою посилення свого впливу в придатній для цього частині Росії. При цьому відбувається жорстке зіткнення з Китаєм. Воно мало б проявлятися в протистоянні між зв'язаними з Китаєм і пов'язаними з Туреччиною місцевими елітами. Після поразки у війні з Україною московитські збройні формування зі зменшеним впливом й авторитетом, але з набутим значним досвідом прагнутимуть утвердитися своєю активною участю в цьому протистоянні. Тому дуже ймовірною в Московії стає громадянська війна. Завершитися вона може тільки розвалом імперії, яка втратила потенціал, необхідний для дальшого існування.

            Для британського геополітичного блоку, до якого належить і Україна, найбільш бажаним є мирний шлях розвалу Московитської імперії. Адже збереження єдності РФ при будь-яких обставинах раніше чи пізніше приведе до відновлення її агресивності. А воєнні дії всередині Росії спричинювали б нестабільність в прикордонних з нею областях України й інших сусідніх є РФ європейських країн. Мирний шлях демонтажу імперії, найімовірніше, мав би відбутися через кардинальне посилення місцевого самоврядування аж до повного суверенітету окремих національно-культурно й соціально-економічно однорідних територій. Це можливо, якщо центр не зможе притягати до себе місцеві еліти подачками з коштів, які він має від продажу ресурсів. А місцеві влади здобудуть можливість самі розпоряджатися своєю територією і розвивати свою економіку. Надламана в українсько-московитській війні репресивна система не зможе стримати цього. Потреба в економічному відновленні після програної війни і блокади зумовлює необхідність сприяння формуванню середньому класу, який схильний активно включитися в розвиток місцевої ідентичності та територіального суверенітету.

            Кожна з геополітичних сил діє на реалізацію вигідного їй варіанту. Якщо ж такий варіант виявиться неможливим, то пристосовує свої інтереси до реальнішого варіанту. Хоча Україні зараз не до того, щоб вибирати який варіант перемоги над Московією кращий (треба, щоб реалізувався хоча б якийсь із них), але потрібно враховувати інтереси реальних і часткових союзників для співдії з ними. А з наближенням перемоги можна буде активніше діяти на реалізацію найбільш бажаного для нас третього варіанту, тобто мирного розвалу імперії. Якщо він буде нереальним, то можна схилятися хоча б до другого - розвалу після громадянської війни. А в крайньому випадку прийдеться погодитися з першим варіантом, тобто збереженням РФ. Добре, що цей варіант, відповідно до ситуації в РФ і процесів у світі, - найменш реальний.

 керівник Центру з інформаційних проблем територій Петро Жук

24.05.2022