Я прийшов солдатом і йду солдатом: Борислав Береза пояснив, чому покидає ЗСУ

Фото зі сторінки Борислава Берези у фейсбук.

Український політик, громадський діяч, народний депутат України VIII скликання Борислав Береза на своїй сторінці у фейсбук пояснив, чому він залишає лави Збройних сил України.

«Моя варта в ЗСУ закінчилася. Мене списали. Я прийшов солдатом і йду солдатом. На жаль, за все в цьому житті ми вимушені платити. Я не став виключенням. Війна взяла з мене здоров’ям. І зараз головне для мене врятувати зір. Ліве око бачить 20%, а праве око бачить вже менше 20%. Треба буде знайти гроші і зробити операцію, щоб не стало гірше. Краще вже не буде. Головне, щоб не стало гірше.

Сьогодні я хочу подякувати своїм побратимам, які прикривали мене, з якими разом в окопах їв тушенку та сухпай і рахував приходи, і з якими тримав позицію та мріяв про життя в Україні після Перемоги. Саме завдяки таким, колись мирним українцям, як всі ви, віра в Перемогу перетворилась на впевненість. ЗСУ це і є Україна. Якщо щось не так, то вибачайте.

А після відновлення зору, я прийму рішення чим буду займатися, але точно не залишусь осторонь і намагатимусь бути корисним ЗСУ та Україні. Добре розумію, що владі я не потрібен, але влада і Україна не є для мене синонімами. Тож, я знайду чим зайнятися та приносити користь країні.

Вірте в ЗСУ та Залужного! Бо це сила, яка справді захистила Україну та здобуває нам Перемогу!

P.S. Все минається в цьому житті, політики приходять і йдуть, війни починаються і закінчуються, і треба робити висновки з нового досвіда. Війна не тільки забирає, вона дещо нам дає. Дає відчуття безмежної гордості за свою країну. Дає можливість розрізнити тих хто з автоматом в багнюці полює на рашистів і тих, чий патріотичний пафос обмежується телеефірами або фоточкою на фоні звільненного міста. Зрештою, війна дає безцінний дар бойового братерства. Адже немає ближче друзів, ніж ті, які з якими пережив вогняний вал ворожих приходів.

Побратими, бережіть себе, я дуже хочу разом з вами відмічати ювілеї нашої спільної Перемоги. Тим більше, що хтось з вас обіцяв пригостити мене шашликом на набережній у Ялті, хтось запросив до себе у село на Дніпропетровщині, а хтось чекає до себе у Іспанію звідки повернулися, після 11 років життя, захищати нашу Батьківщину. Дякую, що ви з'явилися у моєму житті. Все буде Україна!».