Губи засвербіли — до поцілунків: прикмети на Великдень, пов’язані із благополуччям в оселі й родині

Одні з нас уже відсвяткували Великдень (хто сповідує рідний світогляд), инші ще мають святкувати. Тому й ця добірка великодніх прикмет поєднує різне: і рідне, і чуже, нав’язане, але вже звичне… Ось ці прикмети — їх кожен може співвіднести із своїм світоглядом і досвідом.

1. Вважають, що заговори, прочитані на Великдень, мають величезну силу.

2. Якщо при вході в оселю випалити великодньою свічкою хрест, в оселі не буде суперечок і скандалів.

3. Молитва на Великдень про здоров’я і благополуччя під час церковного дзвону принесе щастя всій родині на рік: “Дай, Боже, моїй родині здоров’я, моєму дому – багатства, моєму полю – врожаю. Амінь”.

Паска й оздоблення великодніх яєць - результат роботи авторки.

4. Якщо в родині часто відбуваються неприємності й сварки, то на Великдень потрібно скотити з високої гори червоне яйце, а поки воно котиться, промовити слова: "Як це яєчко з гори скотилося, так і горе мене відпустило. В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Нині і повсякчас і на віки віків. Амінь".

5. Старі жінки і молоді дівчата вмиваються з золота, срібла і червоного яєчка, щоб помолодіти, мати гарний вигляд, бути здоровими, розбагатіти.

6. Існує прикмета: якщо собаки під час великодньої ранкової служби гавкають на схід - чекати пожежі, на захід - до нещастя.

7. Гарна прикмета залишки їжі з великоднього столу не викидати, а зарити в землю на хороший врожай.

6. Якщо окропити свяченою на Великдень водою розсаду, буде багатий урожай.

9. Вважають, що у Великодень відкривається небо й до нас на землю спускаються душі померлих людей і перебувають серед нас.

10. Тому у Великодній тиждень люди приходять на кладовище, приносять частування, солодощі, квіти. Вважалося, що померлі предки можуть допомогти порадою, наснитися з відповіддю на важливе питання, подати инші знаки. Потрібно тільки бути уважними до знаків.

11. Існувала й страшна прикмета: якщо хто в перший день Паски щось розіб'є, той незабаром помре.

Прикмети на Великдень, пов'язані із ЗАМІЖЖЯМ.

1. У Світлий тиждень влаштовуються оглядини, сватання, дівич-вечори та весілля. Вважають, що зіграні на Великдень весілля - це найміцніші і щасливі родини.

2. Якщо під час великодньої служби дівчина промовить заговір, у неї з'явиться наречений: "Боже, пошли мені в наречені хлопця холостого!", "Дай Бог мені жениха хорошого, в чоботях із калошами і верхи на коні!".

3. На схід сонця після великодньої ранкової служби незаміжня дівчина має постукати по шибці свяченим яйцем і сказати: "Сонце великоднє, по небу котися, а мій наречений на мій поріг явися. В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Христос Воскрес, а до мене жених. Амінь".

4. Дівочі великодні прикмети теж пов'язані з нареченими: якщо вдарилася ліктем - згадав милий, якщо в тарілку впала муха - до побачення, якщо губи засвербіли - до поцілунків, а брови сверблять - милому кланятися.

5. У Світле Воскресіння чоловік і дружина не повинні христосуватися, щоб не розлучитися.

Прикмети на Великдень, пов'язані з ДІТЬМИ.

1. Якщо у дівчини довго не виходить завагітніти, на Великдень треба попросити Бога послати їй дитину.

2. На Великдень старі люди розчісують волосся і загадують, щоб у них було стільки онуків, скільки волосся на голові.

3. Якщо перехрестити дитину крашанкою, а потім дати їй це яйце поцілувати, цей обряд вбереже його від пристріту.

ИНШІ ПРИКМЕТИ.

1. У православних існує повір'я, що на Великдень сонечко "грає". Перебуваючи біля обрію, небесне світило прямо на очах може міняти форму і колір, переливаючись то червоним, то помаранчевим світлом. І багато людей намагаються підстерегти цу мить, яка вважається особливо щасливою.

2. Якщо сонце грає - до гарного врожаю і червоного літа.

Мороз чи грім на перший день Великодня - до багатого врожаю льону.

3. Якщо на Великдень холодно, то ще 7 вихідних буде холодно.

4. Дощ на Великдень - останній весняний місяць буде дощовим.

5. Якщо на Великдень ніч зоряна - кури добре нестимуться.

6. Похмура ніч - до гарного удою.

7. Дощі на великодньому тижні принесуть хороший урожай жита.

Любов Сердунич, публіцистка, етнографиня.