“Дороги на сході – побиті війною, а заводи Фірташа і Ахметова жодна куля не зачепила”, – волонтер з Тернополя (Фото)

Наші вояки під Попасною мають чотирилапого охоронця
Наші вояки під Попасною мають чотирилапого охоронця

Волонтер і журналіст Ігор Крочак на саму Покрову разом із давнім знайомим Василем Коньком і його товаришами  – тернопільськими волонтерами вирушив у далеку дорогу, на східний фронт.

Про свої подекуди небезпечні мандри, знайомства із бійцями та інше військовий історик розповів кореспондентові ІА «7 Днів-Україна». Історія цікавіша вдвічі, завдяки чималій кількості фото, зроблених тернополянином.

Читайте також. Ротація: у зону АТО 15 листопада відправлять 120 працівників тернопільської міліції (Фото, Відео)

– Василь Конько здійснював уже свою 19 поїздку. Андрій Гащак і Роман Михайлишин їхали вперше, а я рушав вже у четверту журналістсько-волонтерську подорож, – каже Ігор Крочак. – Зрозуміло, що величезний досвід у таких справах, як волонтерські вояжі, спеціальна військова підготовка, не в останню чергу – місце народження і незаперечний авторитет одразу ж зробили Василя старшим нашого невеличкого волонтерського підрозділу.

Річ у тім, що Василь Конько - уродженець Східноï Украïни. У Тернополі служив у Національній гвардіï Украïни у 1990-х, закінчував службу старшиною спецроти.

- Ïхали ми двома автомобілями, везучи на схід вантажу близько п'яти тонн, - додає волонтер. - План допомоги – простий: в якійсь точці влаштовують склад-базу, куди прибувають усі автомобілі з вантажами. Там залишається весь вантаж, доукомлектовується, фасується на певні партіï, класифікується на предачі окремим частинам і блокпостам. Коли відбувається координована дія кількох груп волонтерів ефект набагато відчутніший.

Читайте також. Росіянка Єлена Васильєва на Західній Україні знайшла двох Бандер і обидва – пам’ятники (Відео)

У допомозі, яку розвозили тернополяни було усе, хоча найважливіше сьогодні, звичайно, - теплі речі, термобілизна, зимовий військовий одяг, тактичне взуття, пічки для бліндажів - буржуйки.

- Хоча солдати радіють і тушкованому м'ясу, і домашнім закруткам. Цього разу ïм особливо сподобались борщові приправи, які на Черкащині з подругами закручує у банки Лідія Сівак, - розповідає чоловік. - Ми всю дорогу ласкаво кликали її "тьотя Ліда". Вона – педагог-пенсіонер, але за покликом - неспокійний волонтер.

Читайте також. Семінари для тих, хто хоче змінювати Україну, проведуть у Тернополі

Загалом у великому переліку допомоги були: харчі, приправи, кава, чай, цукор, крупи (гречка, пшоно, рис), пічки (буржуйки), тенти, зимова польова форма (теплі штани і бушлати), овочі. Яблука, моркву, цибулю, Василь Конько купував на Донбасівських оптових ринках. Це – раціональніше, ніж возити за тисячу кілометрів, з Галичини. Крім того, тернополяни везли індивідуальні посилки від рідних для солдатів на фронт. Така передача, як кажуть бійці, - дорогого вартує. З нетерпінням чекають вони, як і в попередні рази, дитячих малюнків і даруночків.

- Звичайно, ми старались об’їхати наших земляків, - каже волонтер. - У Лисичанську, в спеціальному батальйоні патрульної служби  міліції особливого призначення "Тернопіль" ми були двічі. У Попасній, на блокпосту, де багато місяців несуть службу працівники УМВС з Тернопільської області, - також.

Там, за десяток метрів від кухні, тернополяни вперше побачили нерозірваний під час обстрілу боєприпас з оперенням, що застряг у зламаній березі.

- Кілька слів - про дороги. У районі розташування наших частин асфальтове покриття, як на якій ділянці, є нормальним, але місцями - сильно побите війною. Чого не скажеш про заводи Фірташа і Ахметова. Їх жодна куля не зачепила! – додає він. - Саме на такій ділянці, на об’їзді Лисичанськ,а ми на великій швидкості втратили від удару на вибоїні заднє ліве колесо і більше трьох кілометрів ïхали майже на самому диску.

Читайте також. “Бійцям вкрай необхідні термобілизна, теплі шкарпетки, рукавиці, шапки”, – волонтер з Тернополя (Фото)

Коли тернополяни міняли побите колесо на "запаску", повз них пройшов рейсовий автобус з Росіï – «Воронеж-Донецьк». Тож майже всі пасажири в ньому із перекошеними обличчями читали на одному з "бусів" табличку "Тернопіль-Слов'янськ».

- У самому Лисичанську була радісна зустріч з хлопцями з батальйону "Тернопіль", а ще з такими ж, як і ми, волонтерами з Тернопільської Самооборони - Юрієм Моргуном, Миколою Мамчуром і отцем Іваном Гунею. Вони тоді також приїхали на схід з допомогою, - пригадує чоловік. - За кілька днів ми зустрілися під Дебальцеве з тернопільськими автомайданівцями.

Відвідали волонтери і 128-му окрему гвардійську гірсько-піхотну Туркестансько-Закарпатську двічі Червонопрапорну бригаду Сухопутних військ Збройних Сил України. Позиції підрозділу серйозно обладнані. Там тернополяни зустріли Тараса Пастуха.

Читайте також. “Коли наші вояки читають листи, то плачуть як діти”, – волонтер з Тернополя (Відео, Фото)

- Одного погляду мені достатньо, щоб помітити - Тарас змінився, - описує Ігор Крочак. - Переді мною стояв серйозний розвідник, тільки посмішка - пластунсько-тернопільська, а погляд - людини, яка ходила на бойові виходи в тил противника. Він - зосереджено-вдумливий. Я такий пригадую у своїх побратимів  УНСОвців, а ще у воïнів-афганців.

Розвідники гірсько-піхотноï -  хлопці гостинні і веселі, в них волонтери попробували справжньої козацькоï рибноï юшки. Коли розвантажили авто, рушили назад - у дорогу до бази, де був розташований основний склад. На зворотних рейсах від частин до бази волонтери заїжджали на ринки у містечках і купували для бійців гуртом моркву, цибулю.

Читайте також. За послуги брокерів і мита при перетині митного кордону волонтери не платять (Відео)

- Найважчим був останній рейс - на Новотроïцьке і Волноваху, - пригадує чоловік. - Ми ïхали вчотирьох Едуард Хатмуллін, Василь Конько, Ліда Сівак і я. Траса на Волноваху подекуди проходить у безпосередній близькості від "сепарських" позицій. Раптом на дорозі вигулькнув камуфльований позашляковик "Тундра" із крупнокаліберним кулеметом у кузові... Довелося гнати назад. Доïхавши до наших танкістів, ледве перевели дух.

А незабаром була вже нелегка дорога додому - на Тернопіль. Додам, що на кінець жовтня Василь Конько вже готує машину у новий рейс. Адже на сході чекають украïнські воïни!

Софія Левицька