День відходить «кінськими кроками» — народні свята у жовтні

Ось і жовтень набирає осінню ходу. Що відзначаємо у цьому місяці? Про звичні всім свята і пам’ятні дати не згадую, позаяк про них пишуть усі, кому не лінь, а головне, що більшість тих «свят» – чужі. Отже, про наші, давні українські національні, свята.

1 жовтня – день Орúни, або Журавлúний літ. Якщо на Орину журавлі відлетять, то на Зворожини (14 жовтня) буде перший мороз; якщо ні, то до листопада на мороз годі й чекати – стоятиме сльота. Яка погода 1 жовтня, така буде й 1 квітня. 1 жовтня – свято Матері Слави (День Богині Слави). Вшановуємо Матір Славу, саме вона – наша Покрова, бо це вона вкривала руських воїв на ратних полях покровом своїх золотих крил. «Б’є крилами Мати Слава і кличе нас, аби йшли за землю нашу і билися за огнища племени нашого, бо ми – русичі!». Народи індоарійського походження, котрі поклонялися Славі, називали себе «славнії». На думку деяких дослідників, слово «слов’яни» походить від імення цієї Богині. Предки українців вшановували Богиню Славу понад 2000 років тому. 1 жовтня – свято домашнього вогнища. Осіннє свято Матері Землі. Вона цього дня вкривається, лягаючи спочити на зиму.

2 жовтня. Із цього дня проходили вечірки: вибір наречених. Сего дня бував і перший снігопад.

3 жовтня – Вітрякá. Вітря́к, як правило, вітряний, тож погоду визначали за вітром: якщо північний – буде холод; якщо південний – до тепла; західний – до скорих дощів, а східний – до ясної погоди.

5 жовтня – Вітроградаря́. Про те, коли очікувати першого снігу, дізнавалися за березовим  листям. Якщо до цього дня листя з берези опало не повністю, то сніг  покриє  землю пізно, якщо ж усе  листя опало, то це пророчило, що наприкінці січня буде тривала відлига.

7 жовтня – Зáревниця (від «зáрево»?). Ночі стають усе довшими і темнішими, день відходить «кінськими кроками».

8 жовтня – Капýстник. Бралися сікти і квасити капусту на зиму: пошаткована цього дня, вона мала добре й довго зберігатися.

10 жовтня – день бджолярíв, бо закінчували прибирати вулики на зимівлю. Бджолярі і пасічники мовлять: «Бджолина матка відносить ключики від літа в далекі краї».

11 жовтня – день пам’яти руського (себто українського) витязя, богатиря Іллі Муров(м)ця. 

12 жовтня – Плáкальниця. Цього дня можливий перший снігопад. Часто застилали землю й сирі тумани.

14 жовтня – Зворóжини (Осінні Дідú, Дідова Субота). Поминальний день. Цього дня наші пращури вперше зустрічали зиму. Молодь починала вечорниці, які тривали аж до Великодня. Пора весіль. Діди «приходять» у гості до родини. Поминальні обіди: щоб ішла пара від їжі (бо душі вдихають пару), каша з маком, гриби, налисники, поминальний напій, инше (без м’ясного). Громада літніх людей навіть у холод варить куліш на лоні Природи, який тут же споживають, сидячи на землі. Вони знають, що скоро «відправляться на Луки Сварожі», тому й назва: Сварóжини-Зворóжини. Кладуть багато ложок: для всіх предків роду і родини, поминають кожного на ім’я, приказуючи: «Діду, йдіть до обіду!». Зворожини завжди у суботу. Про цей день казали: «На Дідів день родителі відпочивають». Цього дня печуть млинці, ходять на могили, а перший млинець із медом ділять між усією родиною.

16 жовтня називали Позúмником і Хлíбником. Наші пращури вважали, що перший сніг випаде за 40 днів до зими, і в минулі часи цього дня справді нерідко йшов перший сніг.

18 жовтня – Перше полотнó, бо цього дня ткали полотно і катали вовну на валянки.

20 жовтня – Мокóша осіння (Бáбина П’я́тниця). Жінки вшановують Богиню Мокошу, покровительку Роду, жінок, пологів, немовлят і жiночогo рукоділля. Її свято завжди у п’ятницю. У жертву Мокоші несуть прядиво, полотно, а з наступного дня починають великі роботи (ткання, вишивання, пошиття одягу...). У п’ятницю не можна працювати голкою, ножицями, веретеном, бо цього дня, за повір’ями, душі покійних вiдвiдують свій piд, але пряля їх не бачить, тому боялися, щоб не поколоти їхніх душ. Бездітні жінки моляться, щоб мати потомство. Цього дня згадують ycix Богинь: Ладу, Дану, Живу, Лелю, Мокошу, Матір Славу... На освячення приносять квіти, плоди й зілля, якi використовують протягом року для лікування. 20 жовтня – Зазúмки. Від Зазимків чекали зими.

21 жовтня – Ознóбиці. «Після Ознобиць похолоднішає». Здавна 21 жовтня народна метеорологія вважала днем похолодання. А погодні прикмети нагадують серйозно готуватися до зими.

22 жовтня – Дереворýб, Деревопúлець. Час активної заготівлі дров.

26 жовтня – Лáзневий пóбут. На полиці протопленої лазні настоювали у молоці зілля (цілющі трави) й у них милися.

27 жовтня – Болóтиха. Як правило, погода сього дня була мінливою. «На Грязнуху не буває сухо». Якщо надворі сиро й болотно, то до справжньої зими – 4 седмиці. Якщо на Болотиху моква, то аж до морозів трива. Розкисли дороги – застрягли в Болотихи ноги.

Всім добрим людям – вдалого й щасливого жовтня!

Любов Сердунич, філологиня, просвітниця.