Covid-19 став агресивнішим: як у медзакладі Івано-Франківська лікують важких хворих зі всієї України

головний лікар КНПЦМКЛ “Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня” Тарас Масляк
фото: Західний кур’єр

Головний медичний заклад Івано-Франківська КНП ЦМКЛ “Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня” цього року взяв на себе непросту місію – лікування коронавірусних хворих не лише з міста, а й із районів та навіть інших областей.  У режимі пандемії ЦМКЛ працює вже понад пів року.

Для цього у медзакладі значну частину відділень перепрофілювали в інфекційні, залишивши тільки критично важливі. Але як медперсонал, так і керівництво закладу мріють про повернення до звичного ритму життя. Про реалії Центральної міської клінічної лікарні в умовах пандемії розповів журналісту Західного кур’єру Володимирові Бодаку головний лікар Тарас Масляк.

Ця хвороба дала нам випробування, каже головний лікар. Усім: людям, які би мали свідомо поставитися до медицини, медикам, які би мали з розумінням поставитися до того, який вони вибрали фах у своєму житті.
В ургентний день у лікарню в середньому поступає від 30 до 50 хворих на ковід. А все починалося з 15 осіб. Кількість постійно зростає.

Не останню роль у всій цій ситуації відіграє і паніка.

До лікарні звертаються люди, які хочуть зробити комп’ютерну томографію і вимагають, щоби їх госпіталізувати. За добу до лікарні звертається в середньому 100–150 осіб, а положити треба 20–30. Це викликано, мабуть, тим, що є недостатня робота сімейного лікаря. Це поліклінічна робота, куди би могли прийти і звернутися пацієнти.

Пан Тарас наводить яскравий приклад: людина має температуру і кашель, але 10 днів не може додзвонитися до свого лікаря, бо він хворий. За рахунок таких випадків у стаціонарах лікарень йде перевантаження.

Лікар також зазначив, що вірус, мабуть, мутує і тепер до лікарні потрапляють важчі хворі. Вірус стає агресивнішим. І якщо люди перехворіли легкими формами на початку, то тепер вони стають кисневозалежними.

Зараз у лікарні, за словами головного лікаря, вкрай бракує кисневих точок. Зараз їх є 80, але найближчим часом планується додати ще 100. Кількість людей збільшилась, тому потрібно, аби кисень був доступний у кожному відділенні.

– Робота медиків у час пандемії дуже напружена, вона виснажує тих, хто щодня стоїть на варті здоров’я. Яка ситуація у Центральній міській клінічній лікарні із медперсоналом?
– Так, у нас є кадрова проблема. Нам не вистачає молодшого і середнього медичного персоналу. Ситуація вже була трохи внормувалась. Але за рахунок того, що пішов ріст хворих, ми додали ліжка. Зараз для лікування ковідних хворих виділено до 400 ліжок. А для цього потрібен медичний персонал. Це ті ж няні, медичні сестри, анестезисти, котрі мають працювати у реанімації.

– А як щодо забезпечення ліками?
– Із медикаментами у нас немає проблем. Ми відповідно до протоколу забезпечуємо ліками стовідсотково усіх пацієнтів, у яких є підтверджений аналіз на ковід. Якщо виникають додаткові призначення поза протоколом, то люди змушені докуповувати ліки. Протокол визначає чітку кількість препаратів на лікування коронавірусу. Тих людей, у кого не підтверджений ковід, ми також частково лікуємо безкоштовно. Такі пацієнти прирівнюються до терапевтичних. На весь період лікування на одного пацієнта припадає 4 тисячі гривень. Тоді людина змушена купувати ліки. Чому люди незадоволені? Це не наша біда. Так зробили у МОЗ, для цього є відповідні накази і закони. Аналогічна ситуація із обстеженням на комп’ютері (комп’ютерна томографія. – Авт.). Якщо людина має електронне направлення, то проходить обстеження на КТ безкоштовно. Але якщо людина приходить з вулиці і хоче пройти цю процедуру, то змушена відшкодувати вартість цієї платної послуги.

– Ми цього року звернули всю увагу на пандемію ковіду. Але ж лікарня мусить надавати допомогу хворим із іншими болячками. Як вам вдалося вирішити це питання, оскільки багато відділень лікарні довелося перепрофільовувати на інфекційні?
– Це дуже актуальне питання. Це головний біль мій і проблема всієї України. Захворювання на ковід не відмінило інфаркти, інсульти, цукровий діабет чи інші хронічні захворювання. Ми бачимо, що до нас люди поступають із важкими ускладненнями. Їх не дивляться належно сімейні лікарі. Це не тільки в нас в Івано-Франківську. Така ситуація по всій країні. Пішов ріст ускладнень, особливо, що стосується погіршення зору, слуху та діабету. Ми практично згорнули всі відділення і перепрофілювали. Але хірургію ми закрити не можемо, бо у людей є апендицити, перитоніти, холецистити. У цьому відділенні тепер лежать усі хірургічні хворі. Також працюють малоінвазивна кардіологія, кардіохірургія, судинна неврологія. Повірте, хворих із інсультами поступає у лікарню навіть більше, ніж із ковідом. І смертність від інсульту росте. Нашу лікарню хотіли зробити монолікарнею для лікування ковіду. Це нереально. А де ті люди мають подітися? Навіть, якщо говорити, що в нас є Обласна лікарня. Вона не виконує тих функцій, які виконуємо ми. І навпаки, такі багатопрофільні лікувальні заклади, як наш, треба розвантажити від коронавірусних хворих. Тут міська влада пішла нам назустріч і спромоглася відкрити у гінекологічному відділенні міського перинатального центру два відділення на 80 ліжок.

– Як ваш заклад починав працювати в умовах пандемії ще у березні? Ви були хоч якось готові до такого розвит­ку подій?
– Ми мали досвід, коли в Україні був свинячий грип. Тоді ми були не готові. Але ті всі засоби захисту, що в нас залишилися з того часу, а це маски, щитки, дезінфікуючі, ми мали у себе на складі. Так сталося, що свого часу ми в лікарні зробили кисневу станцію. Ви уявляєте, що означає возити балони на таку кількість людей? Так, є проблеми із киснем, бо не стає тиску, його розхід дуже великий і не стає кисневих точок. Але коли машина привозить, то ми маємо запас на декілька днів.
Міська влада тоді на початку пандемії також спрацювала дуже добре, бо нам виділяли кошти на різні потреби із бюджету, медицину дофінансовували. Багато ми працювали і з меценатами. Пригадуєте, як місцеві бізнесмени закупили для нас апарат ШВЛ. Нам допомагали всі, тому ми забезпечені засобами індивідуального захисту повністю.

– Коли почалася пандемія, ви говорили, що частина людей, найімовірніше, перехворіли цим вірусом і вже мають до нього імунітет.
– Відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я, на початку пандемії ми провели аналізи усіх медичних працівників нашого закладу на антитіла. Із 700 наших працівників у 170 вже були антитіла. То виходить, що хтось безсимптомно перехворів, у когось була, як тоді називали «атипова пневмонія». Але наявність антитіл – доказ того, що люди перехворіли.

– Чи можемо зараз стверджувати, що ми переживаємо вже другу хвилю коронавірусу?
– Я думаю, що то вже третя хвиля. Друга була влітку. Тоді був стрибок кількості хворих. Ми вже були готові потроху повертатися до звичного режиму роботи в деяких відділеннях. Але ріст кількості хворих не дав нам це зробити. Зараз ми переживаємо італійський сценарій.

– Побутує думка, що лікарі спеціально встановлюють коронавірус для пацієнтів, аби мати більшу доплату за лікування більшої кількості хворих.
– Можливо, в когось десь так і є, але не в нас. Ми згідні зменшити ту кількість хворих. Ви не перший це запитуєте. Якщо поставити діагноз коронавірус, то підтвердження через санстанцію йде на Київ. Тут ми змахлювати не можемо. На початку мене звинувачували, що у нас дуже високі показники захворювання. Мені казали знизити показники, але я на такий крок не пішов, ми подавали правдиві дані. Чому у нас така смертність від ковіду? До нас звозять людей з усіх районів. Ми – одна із лікарень, які беруть усіх хворих. Ми зробили три реанімації, але вони всі переповнені.

– У своїй роботі ви часто спілкуєтеся із колегами з-за кордону. Що кажуть вам звідти, як там долають хворобу?
– Моя сестра живе у Вінніпегу. Донедавна в них були поодинокі випадки захворювання. Тепер мають сплеск хворих і лікарні навіть викликають лікарів-пенсіонерів для допомоги.

– Якщо влада введе жорсткий карантин, це допоможе подолати вірус?
– Це неправильно. У людей треба вимагати дотримання маскового режиму. Маску треба носити. Так, вона не вбереже, але не дасть розповсюдити вірус, якщо ви, до прикладу, кашляєте. Треба мити руки, не сидіти в громадських закладах, де є багато людей. Це ж стосується і церков, і різних забав. На початку пандемії дуже правильно робила держава, коли ізольовувала потенційних хворих. Але люди не думають про медиків. А як ми похворіємо, то буде реальна біда.

– А що скажете про так званий колективний імунітет? Якщо більшість із нас перехворіє, то це дасть нам шанс подолати вірус?
– Я за те, щоб люди перехворіли. Хай це будуть легкі і безсимптомні форми, але краще, коли ми через це пройдемо. Воно буде мутувати, змінюватись, але інакшого виходу у нас нема. Вакцина – це фейк, її немає. Походження вірусу ми не знаємо. Можемо говорити, що це спеціально штучно створений вірус, а можемо вважати, що це бактеріологічна війна. Я аналізую ситуацію, яка склалася у всьому світі. Маємо справу із агресивним вірусом, який циркулює на всій планеті.