“44 години очікування і дороги” – як тернополянка поверталась додому з Америки у зв`язку із пандемією

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

“Після 44-х годин очікування і дороги я нарешті потрапила додому з Пуерто Ріко. Це були найважчі дві доби в моєму житті” – пише тернополянка  Діана Гоголь на своїй сторінці у фейсбук.

Дівчина вже декілька років працює на круїзному лайнері, й зізнається, що останні два дні були для неї найважчими в житті.

“Почалось все з того, що наш корабель не отримав дозволу припаркуватись в порт. Перший раз ми почули про це в 5.30 ранку. На борту на той час залишалось окрім 800 працівників (30 з який мали їхати додому) і 2300 гостей ( які теж мали повертатись додому того ж дня. І найголовніше те, що у зв’язку з останнім рішенням Трампа з того ж дня всі американську круїзні компанії призупиняють круїзити з гостями і залишаються з працівниками на 30 днів в морі. Емоції на той момент – страх, паніка, сльози. Всі сидимо і чекаємо. Через дві години капітан оголошує, що ми все таки заходимо в порт. Далі нас чекала іміграційна служба і дорога до аеропорту. Тут все пройшло добре. Приїхали в аеропорт, чекаємо на посадку і тільки чуємо відмінили рейс номер…, відчуття «слава Богу не наш». Поки чекала, пішла в жіночу кімнату, кожна друга жінка, яка виходила звідти руки не мила, і це я зараз не лише про вірус говорю, а й про звичайну гігієну. Прийшов час заходити на посадку. Я чекаю коли мені поміняють температуру, але я спокійно заходжу в літак, і нічого не відбувається, температури ніхто не міряє. Що в аеропорту, що в літаку лише 4 частина людей в масках, включаючи мене звісно. Далі переліт до Нью Йорку. Прилетіла, чекаю щоб мені поміняли температуру, але того не відбувається.

І це в США оголосили надзвичайних стан. Аеропорт практично пустий. А більша половина людей, які там були без масок. Очікування 6 годин. Заходжу в свій літак, знов мені ніхто нічого не міряє. 9 годин перельоту в Стамбул. Виходжу з аеропорта – знов та сама історія, ніхто температури не міряв, і коли заходила на посадку в Київ теж, і навіть по прильоті в Київ ніхто мені температури не поміряв. При тому, коли я дивилось засідання РНБО он-лайн, наші міністри сказали, що у всіх, хто прилітає в Україну мірятимуть температуру і з будь-якими симптоматичним застуди ізолюватимуть на два тижні.
Ще через 11 годин я нарешті потрапила додому. На щастя, мені вистачило розуму купити антисептик і маску перед дорогою.
Але люди, я не розумію, навіщо закривати кордони і скасовувати перельоти, вводити карантини і надзвичайні стани, якщо:
– В жодному з аеропортів я не знайшла станцій з антисептиками, щоб продезинфікувати руки.
– Температури ніхто в жодному з аеропортів не поміряв.
– Масок при в ході в літак ніхто не видавав (це ж для безпеки самих працівників літака)
– Деякі працівники аеропорту працюють без рукавичок і масок, що в принципі обов`язково навіть без коронавірусу.
Може вірус це просто прикриття для чогось серйознішого?
Люди, будь-ласка, подбайте про свою безпеку і безпеку оточуючих. Тому, що цього ніхто не робитиме за нас. Останні 44-ри години мене в цьому переконали”.