“Донечко, він сантехнік, і завжди ним буде, якщо вже до 30 років ніякого іншого освіти немає!” – історія з життя

—Донечко, він сантехнік, і завжди ним буде, якщо вже до 30 років ніякого іншого освіти немає! Він буде все життя крутити труби і залазити в каналізації! А якщо і весілля – як я свою рідню і друзів покличу? Що вони скажуть? Вони ж обсміють –  мезальянс: моя дівчинка – і сантехнік. Соромно!

Джерело

Пишу з важкою душею. Не знаю, що чекати в майбутньому, вже зневірилася, може порадить хтось, що робити, як відмовити донечку від необдуманого кроку, адже до весілля трохи більше місяця залишилося і вона чути мене не хоче. А там вже можуть і діти піти, і тоді нічого вже не зміниш.

Дочку я ростила майже одна. З її татусем ми не були розписані – довго жили в цивільному шлюбі, сходилися-розходилися. Потім я зрозуміла, що наші вічні причіпки один до одного лиш шкодять дитині, і ми мирно розбіглися. Він подався в матроси, ходить по морях, надсилає дочці гроші і подарунки. Ну і ми з ним в нормальних відносинах, коли на відстані. І все ж тандем – я і дочка, це нормальна, повноцінна сім’я.

Дочка у мене хороша, але примхлива. Маленька була капризуля, в підлітковому віці – впертюха, а вже коли виросла і сама пішла навчатись до інституту, я зрозуміла – просто це в її характері: завжди добиватися своєї мети. Мені навіть шкода було її майбутнього обранця: вона ж буде з нього мотузки вити. І все ж я уявляла, що обов’язково до неї прискаче принц на коні. Ну як будь-яка мати це собі уявляє.

Коли вона закінчувала вже свій ВУЗ, я раптом побачила, як змінюється характер моєї дочки. З залізної леді вона раптом перетворилася в замріяну лебідку. Я не відразу зрозуміла, що її метаморфоза криється в закоханості. Так, бігали за нею хлопчики-залицяльники, але вона якось не серйозно до них ставилася. А тут раптом розцвіла, все в мріях витає.

Бачила цього нареченого я всього один раз до знайомства з його батьками. Прийшла з роботи, а вони в коридорі стоять, він йти збирався. Потужна фігура, зовнішність модельна, а от одяг не зрозуміла якої фірми: все чорне. Як у багатьох, нічого примітного. Зніяковів такий, привітався-попрощався і пішов. Дочка світиться, стоїть вся аж іскриться від щастя.

Звичайно, я стала її розпитувати: хто він, де він? Вона сказала, що в фірмі з будівництва, але якось швидко пішла від теми, і все щебетала, який він хороший і не схожий на інших її докучливих залицяльників. А через місяць вона поставила мене перед фактом, що вони з цим хлопцем подали заяву в РАЦС. І, треба неначебто сватів звати? Виявилося, вони мене вже чекають в суботу.

Прийшла. Квартира «двушка», меблі “Епіцентр – розпродаж”, мама явно рукодільниця: в’язані серветки, вишиті картинки, але все такі дрібнички. Татко лисий товстенький чоловічок з застарілими жартами і примовками. Не мій варіант дружби з такими людьми, але для нечастого спілкування зійде. Все б нічого, бачу що старалися, чекали, стіл накрили.

Але те, що я дізналася за столом, мене ошелешило! Нареченому через рік 30 років, а він працює сантехніком! Ніякого освіти: він у батька всім хитрощам навчався, династія у них така – адже і батько, і дід колись були сантехниками! Ходять по фірмам, працюють за договорами на будівництвах, ще й пишаються цим! Я відчуваю, що у мене на очі сльози навертаються, дочка це побачила і одразу змінила тему. Потім я вже за столом нічого не чула: на все погоджувалася, кивала головою, хоч і не розуміла про що власне мова. Ні, думаю, прийдемо додому, я дочці усі перспективи життя в такій родині розпишу. Але вона залишилася ночувати у нареченого, мабуть все зрозуміла і дала мені час оговтатися.

Коли ж вранці вона прийшла, відразу встала в позу: «Так мама, не дратуй, я знаю, що ти всіх людей грошима і професіями міряєш! Я вийду за нього заміж і крапка! ». Я в сльози: «Донечко, він сантехнік, і завжди ним буде, якщо вже до 30 років ніякого іншого освіти немає! Він буде все життя крутити труби і залазити в каналізації! У них сімейна гордість за цю професію! А ти чула, як вони розмовляють? Словниковий запас на рівні глухого села! А ти майбутній педагог, тобі треба розвиватися, а з ними ти деградуєш! Може твій наречений і хороша людина, але він же постійно мовчав за столом! ».

Тепер відносини у нас напружені. Тільки підійду до дочки вблагати її не робити поспішних кроків, вона миттєво в позу: «Не треба! НЕ починай! Навіть чути не хочу! ». Вона молода і геть нерозумна не розуміє, що її чекає! А якщо і весілля – як я свою рідню і друзів покличу? Що вони скажуть? Вони ж обсміють –  мезальянс: моя дівчинка – і сантехнік. Соромно! Тут вже і олігарх не потрібен, просто щоб хлопець був з професією і плани на майбутнє! Що мені робити?