Колишній учитель із Тернопільщини видав книгу про повстанців-героїв, вихідців із рідного села

Село Іванків, що на Борщівщині, здавна називають бандерівською столицею. Воно пам’ятає Симона Петлюру і Ольгу Басараб, його стежками ходив сам Степан Бандера. Повстанець був чи не у кожній сільській родині у часи визвольних змагань 40-50 років минулого століття. Понад 200 патріотів – вихідців з Іванкова, поклали на вівтар свободи свої молоді життя, навіки вписавши героїчні імена в історію.

   Поблизу села Кошляків, що у Підволочиському районі, 22 травня 1944 року в бою з більшовиками полягли дев’ятнадцятеро повстанців УПА «Південь», вихідців з Іванкова.

   Чи мають нащадки право забути ці імена?

Уродженець села Михайло Буртняк пройшов усі горнила підпільної боротьби, був засуджений органами МБД на десять років ув’язнення, яке відбував на станції Сухобезводноє, що у Горьковській області (нині – Нижній Новгород).

   У тринадцять років юний Михайло вступив до лав молодіжної організації «Юнак» і під псевдо «Гомін» співпрацював із підпіллям ОУН, виконуючи різні доручення. Кому ж як не йому добре відомі всі повстанські стежки у селі, життя кожного із підпільників, їх мрії.

   Мрію написати книгу про історію рідного села і життя побратимів виношував давно. Ретельно збирав історичні розвідки в архівах, занотовував розповіді старожилів, свідчення ще живих свідків тих буремних років, збирав світлини.

   І ось у 2017 році світ побачило ґрунтовне дослідження авторства Михайла Буртняка «Відлуння Холодного Яру: історія ОУН-УПА сіл Іванків і Гуштинка».

   Сам автор розповідає, що провідники ОУН Михайло Ярчук і Микола Штойко 30 травня 1949 року заповіли йому – сучаснику і свідкові визвольних змагань, передати естафету правди нащадкам і розповісти їм, як вони боролися за волю України.

   Багато у збиранні матеріалу авторові допоміг батько Микола Буртняк, котрий був членом товариств «Просвіта» і «Сокіл», перечитав усю історію України. Його спогади стали безцінним матеріалом для написання книги.

   Михайло Буртняк розпочав книгу зі спогадів про відомих вихідців з Іванкова. Найперше згадує відомого письменника Дмитра Николишина, учителя музики Миколу Валія, котрий написав пісню про рідне село, патріотичну родину Гайдамахів, провідників ОУН Михайла Ярчука і Миколу Штойка, духовного пастиря села отця Дмитра Кушнірчука.

   «Село Іванків зложило на жертовник Вітчизни велику жертву – понад 160 життів… Всього за період від 1940 до 1952 років загинуло 268 жителів села… Мерехтять зорі сонця далеких світів, збігають веснами роки. Стеляться чебрецем стежки, якими ходили повстанці. Смаглявий гострозорий «Клим» – Михайло Ярчук, завжди усміхнений «Неплюй» – Володимир Гнибіда, високий, з широко відкритими очима «Богун» – Микола Штойко, романтична «Леся» – Марія Ризак, статечно проходить «Арсен» – Павло Рогачук, налягає на поранену ногу «Нечай» – Ярослав Соловій, задуманий Мирон – Іван Ковалевич, жартівник і дотепник «Циган» – Михайло Чернега. Йдуть нескорені в безсмертя…», – пише автор книги Михайло Буртняк.

   Кожен із повстанців – зі своєю вдачею, вподобаннями, темпераментом і поглядами на життя. Але єднала всіх одна мета – любов до України. Вони знали, що житття буде коротким, бо ворожа куля могла обірвати його будь-якої миті, але свідомо йшли на смерть.

   Розповідь про патріотів з Іванкова звучить у книзі як салют на честь воскресіння іїхніх імен і чину, лягає незабуткою на їх безіменні могили.

   Нащадки належним чином вшанували пам’ять про полеглих земляків. У селі насипано Мигилу Пам’яті, біля якої щороку проходять поминальні заходи, конкурси читців патріотичної поезії.    Високо здіймається до неба хрест із портретом замордованого отця Дмитра Кушнірчука, як нагадування живим про героїчну славу односельців-патріотів і їх безцінну жертву заради майбутнього.

   У книзі Михайла Буртняка уміщено багато світлин, на яких – ще молоді й усміхнені патріоти Іванкова, члени їх родин, священники, учителі, аматори художньої самодіяльності, члени товариства «Січ», вояки дивізії «Галичина».

   Особливої уваги заслуговує розділ книги «Повстанська муза», в якому уміщено пісні повстанців, які вони самі написали і часто співали на дозвіллі. Автору пощастило, адже йому до рук потрапив зшиток повстанських пісень станичної Стефанії Герасимів (псевдо – «Граніт»), у якому записано 90 унікальних пісень. Це справжній музичний літопис подій того часу. Автор зазначає: можливо, вони не є досконалими з погляду законів віршування, разом із тим – неперевершені з погляду емоційно-патріотичного спрямування.

   Багато цих пісень виконує аматорський ансамбль патріотичної пісні «Відлуння» із села Гуштинки, художньою керівницею якого є Ірина Ярчук.

   У епілозі автор так звертається до читача: «Піднімімо вгору серця, схилімо доземно чола, помолімся! Нехай трагедії пережитого з’єднають наші серця. Ми переступили поріг у майбутнє, але не забуваймо про своє минуле!».

   Трохи про автора.

   Михайло Буртняк є уродженцем села Гуштинка (тепер Іванкова). Народився 4 вересня 1931 року в патріотичній селянській родині. У 1949 році закінчив середню школу і вступив на історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. У 1952 році був заарештований органами МДБ. За вигаданими звинуваченнями відбув покарання у тодішній Горьківській області. У 1955 році звільнений від відбування покарання зі зняттям судимості.

   Після повернення з ув’язнення закінчив Республіканьску школу сільськогосподарського обліку, працював бухгалтером у різних установах. У 1960 році повернувся в рідне село. Працював учителем математики в сільській школі до виходу на пенсію у 1991 році.

                                                                                           Ірина Мадзій

Джерело: газета “Вільне життя плюс”.

                                                                                 Фото авторки матеріалу.