Два-три дні будуть вирішальні: Роман Донік про ситуацію на фронті

Вони розраховували, що мілкі групи увійдуть як розпечені ножі в масло. Але дуже багато пішло не так. Наші збройники кожну годину пишуть новітню героїчну історію. Зараз, в принципі, росіяни забуксували і їх почали зв’язувати боями. Тримаємось, чим можемо допомагаємо збройникам та силовикам. Два-три дні будуть вирішальні. В загарбників ще є резерви, десь третина від задіяного. І куди вони їх кинуть не ясно.

Це була пекельна доба. Ми встояли. Мабуть це зараз головне. Ну, ще трошки поспати для щастя…Тільки що загарбники обстріляли з РСЗО кінний ринок в Харкові. Умисно. По цивільній інфраструктурі. Схоже що «Ураганами» Касетними боєприпасами. З того що видно неозброєним оком. Загарбники крім авіанальотів, ракетних та артилерійських ударів застосували тактику малих рейдових груп.

Такий собі москітний флот на суші. При чому, йдуть колоною, піхота не спішується. Пруть колонами бронетехніки, яка потім ділиться на менші і намагаються знайти шпаринку. Якщо зустрічають опір, вмирають, разбігаються, здаються в полон. Якщо не зустрічають, або збивають оборону, пруть далі. Але туди ж лізуть інші. І знову з цього місця розсередоточуться малими броне групами. Це по-суті механізовані групи розвідки боєм. Там, де пролізло, лізуть ще. Але вони їдуть постійно. Без заправщиків. Нема цистерн з топливом. Зараз в них дуже гостро стане питання палива. Саме на цьому акцентувало увагу командування ЗСУ. Не буде палива, вони стануть. Друга доба пішла. Вони розраховували, що ці мілкі групи увійдуть як розпечені ножі в масло. Але дуже багато пішло не так. Збройники просто кожну годину пишуть новітню героїчну історію. Зараз, в принципі, росіяни забуксували і їх почали зв'язувати боями. На це в них нема ресурсів, резервів та мотивації. Тому вони зосередилися на Києві. Хочуть обійти, і кошмарити цивільне населення. "Примус до миру". Обстріли. Блокування, потім капітуляція. Але не вгадали. Теж хотіли обійти Харків, щоб відрізати зону ООС. Але теж зав'язли. Тримаємось, чим можемо допомагаємо збройникам та силовикам. В 14 була традиція - побачив військову колону, привітав, подякував. Потім ми звикли. Тому побачите військових - привітайте, подякуйте, посигнальте, помахайте рукою. На їх плечах зараз існування України. Два-три дні будуть вирішальні. В загарбників ще є резерви, десь третина від задіяного. І куди вони їх кинуть не ясно. Але вони будуть грати на підвищення ставок. Бо все в них пішло не так. Але вони ще будуть перти. Перегрупуються і спробують ще щось. Бо в них точно є план і Б, і С, а може й Д. А м’яса вони ніколи не жаліли. Баби ще наплодять. Вони будуть тероризувати цивільне населення обстрілами артилерії, ракет та РСЗО. Як зробили це тільки що в Харкові. І ще. Героїчна відповідь загиблих захистників о. Зміїного, якщо взяти перше та останнє слово, то є суть всього. «Рузкій-нахуй»

Чортове дежавю. Тільки все жорсткіше. За межами сприйняття. Але про це нема коли думати. Коли телефонують і питають - "еNськ" наш чи не наш? Коли ти їдеш по давно знайомим дорогам, але перед кожною розвилкою телефонуєш знайомим з тим же питанням. По дзвінку треба забрати пораненого та підкинути до медиків. Зателефонувати місцевим патріотам, щоб підібрали людину, яка вийшла з боя втративши бойову машину. Пробитися зараз "на материк" на порядок небезпечніше чим бути в районі ООС. Лізе мерзота з кожної щілини. З кожного путівця. А з глибокого (ще три дні тому) тилу, телефонують, що росіяни навмисне обстрілюють медичні заклади орієнтуючись по червоним хрестам. Обстрілюють базар в робочий час, бо там видавали зброю та форму ТРОшникам. Стріляли в щільну цивільну забудову. Коли я чую, що роблять хлопці, до яких ми звикли за 8 років війни, в мене зводить судомами щелепи. Це просто за межею. Як там той? Зараз в бою. А щось цього не чутно. Другу добу управляє боєм. Спалили кучу техніки. В голові нічого. Тупе отупіння. Я не знаю де нам всім брати ті сили, але нам треба вистояти. Або нас не буде.

Роман Донік, активіст Революції гідності, волонтер.