“Вирішив пов’язати своє життя із військом, коли потрапив до Сєвєродонецька”, – морпіх Артур

Артур, попри свій молодий вік, є воїном досвідченим. Лише у морській піхоті прослужив уже п’ять років.

Про це пишуть у пресцентрі ООС.

Як розповів Артур, якщо спочатку обрав морську піхоту виключно за територіальним принципом, адже сам із-під Широкиного, то зараз – це вже стиль життя. І навіть більше. До того, була ще служба по мобілізації, строкова…

Приклад з Артура взяв і його молодший брат. Вони і на строкову разом пішли у 2012-2013-х, і по мобілізації разом відслужили в одному підрозділі, і на контракт, знову ж таки, пішли разом. А на майбутнє Артур з братом планують будувати сержантську кар’єру. Пояснює, що наші сержанти-морпіхи не просто молодші командири, а відмінні воїни, справжні авторитети і лідери, за якими без роздумів ідуть солдати у бій!

– Пов’язати своє життя із військом вирішив, коли по мобілізації потрапив до Сєвєродонецька, – розповідає морпіх. – Там зсередини побачив що насправді відбувається в країні, зрозумів, що справжні чоловіки в такий непростий час для України повинні бути на передовій боротьби із загарбником, а не відсиджуватись в тилу. Тож після демобілізації одразу пішов разом із братом до військкомату.Це вже четверта ротація морпіха на фронт. За роки служби бувало різне. Та найбільше Артуру запам’яталось, як з автомата вдалося ворожу «Дашку» знешкодити.

– Тоді взагалі була «цікава» ротація, – розповідає воїн. – Проти нас стояли «кадирівці». Перед обстрілами чи атакою постійно кричали «Алах Акбар», зранку, під час молитви, включали мулу. Ми в свою чергу мали потужні колонки і регулярно дратували їх українським славнем у відповідь.