ЯКІ НАСЛІДКИ МАТИМЕ КРИЗА НАВКОЛО СПІКЕРА ПАРЛАМЕНТУ

Разумков

Основною подією минулого тижня стала криза у партії президента “Слуга народу”, що проявилася у заяві голови фракції партії Давида Арахамії про початок збору підписів за відставку Дмитра Разумкова.

Основні чинники кризи — об’єктивні процеси у владній фракції і країні загалом; особисті інтереси народних депутатів з владної фракції; інтереси основних олігархічних груп; інтереси зовнішніх сил.

Основним процесом, в контексті якого відбувається подія, є формування ефективних стосунків між політичною елітою і населенням, яке, перед тим привівши до влади Зеленського та його команду, виявляє тепер протест проти нього.

Теперішній волюнтаризм і нефаховість політичного керівництва спричинює нестабільність в самому суспільстві та й команді президента, де присутня частина фахових еліт. Зокрема, в Арахамії й Зеленського з одного боку, в Разумкова з іншого боку — протилежні позиції щодо недавно схваленого антиолігархічного закону, який Дмитро Разумков, як і більшість об’єктивних експертів вважають неефективним, і наслідки дії якого можуть не відповідати меті, на яку спрямовується закон.

Незадоволення депутатів діяльністю спікера пов’язане з тим, що він не може, а деколи не вважає за потрібне, задовольняти індивідуальні інтереси депутатів й вимоги до нього, які через недостатню компетентність багатьох депутатів з фракції “Слуги народу” можуть бути значно перебільшеними.

Інтереси політичних олігархічних груп пов’язані з необхідністю збереження їхнього впливу в країні і уникненням значного погіршення ситуації. Для цього рішення Верховної Ради мають бути достатньо фаховими для забезпечення більш-менш стабільної ситуації в країні, і недостатньо рішучими для зменшення впливу олігархічних груп.

Ворожі до України зовнішні сили зацікавлені у дестабілізації країни, тому їх влаштовують будь-які кризи в країні. А дружні зовнішні сили зацікавлені в покращенні керованості і загального стану країни. Тому для них позитивними є ті кризи, після проходження яких може наступити таке покращення. Незалежно від того, як закінчиться ця криза, її наслідком буде послаблення теперішньої влади і збільшення розуміння населенням і представниками різних сил у політиці необхідності компетентного підходу до прийняття законів й управління країною загалом.

До послаблення владної команди ведуть всі чотири варіанти кризи.

  1. Якщо у владній фракції і керівництві парламенту не буде жодних змін, то авторитет влади зменшиться через великий резонанс суперечностей, які не були розв’язані.
  2. Якщо криза закінчиться відставкою Арахамії з посади голови фракції, тобто Зеленський явно стане на бік Разумкова, то наступне керівництво фракції не буде таким активним і слухняним адміністрації президента яким був Арахамія, що ускладнить роботу президента з парламентом.
  3. Якщо Арахамія доб’ється відставки Разумкова, що можливо лише за явної підтримки Зеленського, то в особі Разумкова і його команди з їх підтримкою деякими олігархічними групами, команда Зеленського отримає нового сильного опонента.
  4. Якщо Зеленський стане на бік Арахамії, але добитися відставки Разумкова вони не зможуть, то це буде явне фіаско Зеленського.

В будь-якому випадку, процеси в країні пришвидшуються, що дає надію на швидше зростання політичної зрілості народу і майбутнє формування компетентної патріотичної влади.

Заколот у фракції “зелених” проти спікера Разумкова є спробою демонструвати силу, не маючи її реально.

Петро Жук, Назар Мазур Центр з інформаційних проблем територій