Як пісня «Плине кача» стала реквіємом загиблим героям Небесної Сотні (Відео, фото)

У п’яту річницю подій на Майдані Україна згадує своїх героїв. У ці дні особливо звучить пісня «Плине кача», що стала реквіємом загиблим героям Небесної Сотні.

1

Саме 18-20 лютого 2014 року — пік подій під час Революції Гідності. Протягом 18 лютого в ході зіткнень протестувальники були відтіснені до майдану, понад 20 людей було вбито з вогнепальної зброї. Загалом з 18 по 21 лютого на Майдані загинули понад 100 осіб. Всіх їх згодом називатимемо Небесною Сотнею. Тоді, на Майдані з убитими товаришами прощалися під пісню «Плине кача», історію створення якої й досі продовжують вивчати.

«При перших акордах цієї пісні перед очима мимоволі виникає картина, що перетворила фольклорну родзинку в гімн української Революції Гідності», пише Дмитро Синяк у Фокусі. «Зимовий Майдан. За живим хвилях людського моря пливуть труни. І в убивчій тиші звучить одночасно далекий і близький акапельний спів:

Плине кача по Тисині,

Гей, плине кача по Тисині…

Герой цієї ліричної композиції відчував, що «погине в чужім краю», але не зробив жодного кроку назад. «Мамко моя, не лай мені», — каже він і йде вперед, до того, що йому визначено. Точно так само й ми розуміли, що попереду нас чекає ще багато болю і нещасть, але знали, що все одно не відступимо. Чому це складне, майже богослужбовий спів виявилося співзвучним серцям мільйонів українців в критичний момент нашої історії?

Джерело сили

Доктор мистецтвознавства, закарпатський фольклорист Іван Хланта переконаний, що пісня «Плине кача» народилася в Закарпатті, а не на Лемківщині, як прийнято вважати. Адже в ній згадується закарпатська річка Тиса (Тісіна). Хланта записував цю пісню в багатьох селах, розташованих за течією річки. Але найчастіше — в Тячівському, Іршавському та Хустському районах.

2

Уперше цей текст опублікував у збірнику «Народні пісні підкарпатських русинів» український композитор і фольклорист Дезидерій Задор в 1944 році. «Плине кача» входила до репертуару заслуженої артистки УРСР, солістки Закарпатського державного академічного хору Віри Баганич.

Іван Хланта вважає, що «Плине кача» цілком могла виникнути в березні 1939 року, коли йшли кровопролитні бої за незалежність маленької країни під назвою Карпатська Україна. За рік до цього Гітлер домігся федералізації(!) Чехословаччини, до складу якої Закарпаття входило після розпаду Австро-Угорщини. Наступним кроком була передача Закарпаття союзній Гітлеру Угорщині. Для додання цим актом законності був використаний так званий Віденський арбітраж, маріонеткова структура фюрера.

Українці повстали. І 15 березня 1939 р. проголосили незалежну державу — Карпатську Україну. Президентом нової країни став греко-католицький священик Августин Волошин. Українці відчайдушно чинили опір наступу з Угорщини регулярної армії по всій лінії Ужгород — Мукачево — Берегово. Сили були надто нерівні. До липня 1939 р. угорці ліквідували останні осередки українського опору. За чотири місяці цієї війни загинули за різними даними від 2,5 до 6 тисяч українців.

Багато бійців воліли смерть зі зброєю в руках життя під угорським пануванням. Один з трьох членів генерального штабу Карпатської Січі (армії, яка захищала Карпатську Україну) — Михайло Колодзінський сказав: «Коли вже немає розумного виходу з важкого становища, потрібно вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для майбутніх поколінь». Чи не цю силу ми відчуваємо, слухаючи народну пісню?

3

Колодзінський залишився вірним слову: загинув в одному з боїв з угорцями. Ще один член генерального штабу Січі Роман Шухевич продовжив боротьбу за українську незалежність закордоном. Його вбили агенти МДБ у березні 1950 р., розробивши для цього замаху операцію, в якій брали участь понад 1000 військових і чекістів. Августин Волошин після розгрому Карпатської Січі поїхав до Праги, де викладав в Українському вільному університеті. У 1945 р. його заарештували радянські спецслужби. Через два місяці він помер в Бутирській в’язниці. За офіційною версією — від паралічу серця.

Про все це теж розповідає «Плине кача» якоюсь особливою, невербальною мовою. Тисячі загиблих за незалежність України немов звертаються до нас словами цієї пісні, і тепер серед них не тільки герої Карпатської України, а й герої Небесної сотні, і герої Донбасу.

На Майдані

Секстет «Піккардійська терція» виконав цю композицію зі сцени Майдану, тому що «Плине кача» була улюбленою піснею білоруса Михайла Жизневського, другого за рахунком героя Небесної Сотні. Можливо, Михайло вперше почув її в Білій Церкві, де він якийсь час жив. У місті пройшло кілька виступів «Піккардійської терції». Піккардійці виконували пісню не на всіх концертах: надто вже специфічний матеріал. Але в фолькові програми включали майже завжди. Саме з такою програмою вони приїхали одного разу в Білу Церкву.

Вокаліст «Терції» Ярослав Нудик розповідає, що в музичній тусовці Львова пісню «Плине кача» добре знали. Її виконували на різних зборах і застіллях багато художників, музикантів і поетів. Приніс її в компанію піккардійців львівський художник Ігор Павлюк, який почув «Плине кача» на якісь касеті з виступом закарпатського хору. До речі, саме голос Павлюка звучав на Майдані: він виконував соло під час запису пісні в 2006 р. для альбому акапельного гурту «Антологія. Том 2».

Перед прощанням з жертвами масового розстрілу 18 лютого всі вже знали, яка музика повинна звучати. Для «Піккардійської терції» це було несподіванкою: хлопці не раз виступали зі сцени Майдану, але ніколи не виконували там «Плине кача».

«Від деяких музикантів мені доводилося чути запитання: як нам вдалося «проштовхнути» цю пісню? — розповідає Ярослав Нудик. — Мені було важко пояснити, що вибір був зроблений без нашої участі… Ця пісня особлива, до неї неможливо звикнути. Розбуди нас вночі й ми заспіваємо «Старенький трамвай», «Шизгара», «Нам не зашкодить чарка вина» чисто й без помилок. А «Плине кача» завжди вимагає особливої душевної підготовки. Я часто помиляюся, коли виконую цю пісню тому, що мені заважає співати клубок у горлі».

Клубок у горлі не тільки у виконавців, а й у слухачів. Коли починається спів, люди встають, а коли закінчується, чи не аплодують, а тільки кажуть: «Герої НЕ вмирають!» Але це тепер. А до Майдану «Плине кача» вважалася музикою для особливо просунутих слухачів. Серед них був і народний депутат Петро Порошенко. Коли його син Олексій одружувався у вересні 2013 р., піккардійців запросили виступити на весіллі. Вони відпрацювали свою програму, а потім батько молодят підійшов до них і попросив заспівати «Плине кача». Мовляв, батьки молодої — лемки за походженням. Піккардійці заспівали. Це було трохи більше ніж за рік до Майдану».

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину,
Сам не знаю, де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут мі чужі люде,
Виберут мі чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, як ж мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав,
Ти на моїм серцю лежав.

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.

 


 

 

 

Мітки: , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook