«Війна – це не романтика, це є реально брудно», — боєць ДУКу з Тернополя (Фото, Відео)

Юрій Заблоцький у прес-клуб приніс лист, який вважає оберегом і завжди тримає при собі

Юрій Заблоцький у прес-клуб приніс лист, який вважає оберегом і завжди тримає при собі

- Всюди, де я перебував, починаючи від майданів різних років до війни, завжди бачив пластунів, — каже Юрій Заблоцький — один з бійців Добровольчого Українського Корпусу, які тримають першу лінію оборони у селі Піски (район Донецького аеропорту – прим.).

Інтерв’ю із добровольцем нещодавно підготувала Медіа-служба Пласту. Нагадаємо, не так давно пан Заблоцький був гостем Тернопільського прес-клубу. Там він також розповів чимало цікавого про ситуацію на фронті (див. відео нашого кореспондента – прим.).

Читайте також. «За те, що роблять для нас люди, – низький їм уклін», — тернополяни, які повернулися з передової (Фото, Відео)

До речі, тоді тернополянин розповів, що офіційно – у відпустці. Бізнес у Тернополі на певний час мусив залишити. І офіційного статусу учасника АТО чоловік не має, хоча воює вже кілька місяців, бо є добровольцем.

- Звуть мене Юрко Заблоцький. Я — командир батареї мінометників 5 окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу (ДУК). Маю позивний «Самітник», який з’явився ще в 90-х роках… Я точно вже не скажу, 1991 чи 1992 року. Ми тоді проводили пластовий табір на Шумщині (Тернопільська область), в Антонівцях. Там був штаб південно-західного регіону повстанської армії і мене відправили на ту територію підготувати зустріч для пластунів, тобто їх майбутнє розміщення.

І тоді вперше використали «самітник», тому що мені потрібно було стояти осторонь того місця, де розташовувалися пластуни. Ось це псевдо «пролежало» близько 20 років незадіяним і знову повернулося, так би мовити… (сміється).

- Ти казав, що був задіяний в Пласті ще в 90-х, то, мабуть, і відроджував Пласт на Тернопільщині? Чи важко це було, враховуючи пострадянську свідомість більшості людей?

- Ні, я, на жаль, не відроджував Пласт на Тернопільщині. Цим займалися мої дуже хороші друзі, а я прийшов в організацію вже просто пластувати. Скажімо так, я навіть був запрошений пластувати (сміється). Я — турист, у мене хороша підготовка, але коли я потрапив до Пласту, то зрозумів, що всі мої знання є такими дріб’язковими. Пласт мені дійсно може дати набагато більше навиків, навіть у тому ж туризмі.

- Ти був активним учасником Революції Гідності, згодом став вояком Української армії на російсько-українській війні. Як вплинув Пласт на прийняття цих рішень?

- Пласт дає такі знання, що вони займають ключові позиції у таких випадках. На цій війні пластунів зустрічаю завжди: від снайперів, до керівників волонтерських організацій.

- Чим саме, на твою думку, Пласт є корисним для людини, яка перебуває в зоні бойових дій?

- Простих шкільних знань з географії, фізики, математики, хімії, вже достатньо, щоб бути хорошим бійцем, який дає супротив елітним російським військам. Простих шкільних знань, до яких більшість ставиться із «халявкою» — достатньо, а якщо ти ще й був у такій організації, як Пласт, у тебе є досвід життя в таборах – у тебе одразу перевага серед бійців.

Ти береш відповідальність за них, оскільки розумієш, що в тебе є необхідні знання, до прикладу, з самозарадності… Тому що людина, яка ходить у мокрих шкарпетках, одразу ж підставляє весь підрозділ, їй це потрібно пояснити. От що Пласт дійсно дає, то це — лідерські якості, вміння взяти на себе ініціативу, відповідальність за обране рішення. Пласт – це насамперед юнацька організація, яка впливає на мислення, на світогляд і розвиток юнаків.

- Як проходить твоя служба в Пісках? Розкажи, на твою думку, чого нам варто чекати?

- На мою суб’єктивну думку, на це питання не може бути однозначної відповіді. Війна – це не романтика, це є реально брудно. Але я лягаю спати щодня щасливим, адже ми перемагаємо нашого ворога, от у всьому! Ми можемо зайти в Донецьк. Наші штурмовики заходили в Донецьк на півтора-два кілометри і за 40 хвилин «зачищали» місцевість від терористів. Вони справді нас бояться. Якщо б нас у такі моменти підтримували інші підрозділи Української армії – однозначно… ні кроку назад, ми б йшли лише вперед.

Читайте також. «На фронті бракує техніки, сучасного оснащення, автомобілів», — боєць ДУКу у Тернополі (Відео)

А про Піски… Якщо ви бачили фільм Тарковського «Сталкер» чи грали постапокаліптичні комп’ютерні ігри, воно, дійсно, так і виглядає. Ми часто стикаємося з ворожою агресією, і ця війна показала, що міномети – це головна її зброя. Ми настільки серйозно «працюємо» з нашим ворогом, що вони найбільше ненавидять артилерію, стараються наші позицію знести «вхлам». Виходить, що в нас воронка біля воронки, а позиція далі живе і воює.

- Але варто також зважити й на те, що ворог набагато переважає нас кількістю. Чи не боїтеся, що це може погано обернутись проти наших сил?

- Наразі чисельність наших добровольчих корпусів, батальйонів складає близько 10 000, чисельність ворога – близько 40 000. І я повторюсь, ми їх справді перемагаємо. Я не боюсь нашого ворога, адже я прийшов перемагати! Чи пішов би я в окопи, якби боявся? Не думаю. Величезною нашою перевагою над ворогом є усвідомлення своєї правоти, усвідомлення того, що ми захищаємо свою землю, наш патріотизм і великі амбіції. От я — філателіст. Я захотів, щоб в мене була марка від Британської королеви, я її отримав (сміється). Амбіції грають не останню роль…

- Пласт досить змінився з 90-х років. Зараз, як бачимо, в нас знову міняються пріоритети у вихованні, адже йде війна. Чи варто нам усе ж негайно акцентувати увагу на військово-патріотичному вихованні юнаків?

- Варто зазначити, що у військово-патріотичному вихованні, ключове слово не «військове», а «патріотичне». Будучи патріотом, ти вже там розберешся… Я противник того, щоб силою затягували в армію. Ти ж потім і будеш нести відповідальність за ту людину, яка відчуває, що їй там не місце. Ти ж можеш бути патріотом і щось інше робити.

Не обов’язково всім тримати в руках зброю. Пласт не повинен зосереджуватись на одному вузькому напрямі, але якщо один з куренів організовуватиме більш жорсткі табори – це, на мою думку, буде позитивно як для Пласту, так і для суспільства. І навпаки: якщо не буде жодного такого куреня – це вже недолік.

- Що можеш порадити сьогодні пластунам?

- Я, можливо, буду банальним і пишномовним, але скажу одне: «Сильно! Красно! Особливо обережно і бистро!».

Довідково. Юрій Заблоцький у Пласті з 1991 р. Член куреня «Вовча Ліга». Був пластовим виховником гуртка «Лісові Бджоли» к. ч. 13 ім. Олекси Довбуша. Співорганізатор таких пластових таборів, як: «Мудрість, шляхетність, відвага», зимового табору «Олені» (назва старшинських шкіл УПА), літніх юнацьких таборів на Шумщині, Чортківщині, Бережанщині, Хмельниччині. Також як інструктор брав участь у таборах Київського Пласту.

Софія Левицька

 


 

 

 

Мітки: , , , , , , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook