У печері «Вертеба», що на Тернопільщині, знайдено сотні унікальних артефактів трипільської доби

 

на фото: Михайло Сохацький на фестивалі трипільської культури у селі Більче-Золотому (Тернопільщина)

на фото: Михайло Сохацький на фестивалі трипільської культури у селі Більче-Золотому (Тернопільщина)

Печера «Вертеба» — підземне таємниче місто, де 5 тисяч років жили загадкові трипільці. Сьогодні – це  музей, єдиний на Західному Поділлі центр, де трипільська культура вивчається на науковому рівні. За 20 років дослідницької роботи археологи постійно діючої експедиції на чолі із її керівником, істориком, науковцем, директором Борщівського обласного краєзнавчого музею Михайлом Сохацьким відкрили чимало таємниць життя цих давніх людей і відшукали сотні унікальних артефактів. У лабіринтах печери борщівцям вдалося знайти унікальні археологічні знахідки, яким позаздрить не один науковий центр Європи.

  Відомо, що трипільці жили на тутешніх землях понад 1,5 тис. років. Борщівщина була епіцентром цієї культури, яка тоді була поширена від румунських Карпат до Дніпра, від Львова до Одеси, включаючи частину сучасної Молдови. Давні люди облюбували «Вертебу» і жили там протягом 500 років. Михайло Сохацький розповідає, що первісний вигляд печери був зовсім іншим, ніж він є сьогодні. Давні люди, які потрапили сюди вперше, побачили білосніжні стіни і багато простору, що й привабило їх. Але чому вони йшли під землю? Єдиної відповіді на це запитання сьогодні немає. Можливо, припускають археологи і науковці, вони ховались там від ворогів, можливо – то була майстерня, адже знахідки глиняних виробів знаходять там найчастіше. Ще одна версія – люди йшли у печеру для проведення певних ритуалів, про які, на жаль, ми уже не дізнаємось ніколи. Але те, що були вони досить розвиненими людьми, — факт беззаперечний. Трипільці перші принесли нам культуру землеробства, будівництва глиняних будинків, інколи навіть двохповерхових, почали плавити метал і мідь. Але найхарактернішим для трипільців було гончарство. Глиняні вироби виготовлені ліпним способом і випалені в печах, а  згодом розмальовані дивними і загадковими візерунками, — то був їх неповторний почерк.

фото:etnosvit.com Печера "Вертеба". Реконструкція стоянки древніх людей.

фото:etnosvit.com
Печера «Вертеба». Реконструкція стоянки древніх людей.

За 20 років роботи археологічної експедиції борщівські пошуковці знайшли і відтворили сотні цікавих знахідок із «Вертеби»: глечики, фігури чоловіків і жінок, тварин. Цьогоріч, у малодослідженому місці археологи на чолі із Михайлом Сохацьким натрапили на залишки неушкоджених вогнищ, а неподалік вдалося відшукати просто унікальні знахідки: глиняну голову бика(яка є символом усієї трипільської культури) і чимало фігурок жінок, чоловіків-мисливців, кістяних ножів і амулетів. Трипільські майстри мали свій певний почерк і ліпили фігурки, дотримуючись правил, які передавались іншим. Кожен із умільців міг додавати якісь свої елементи у творчості, але, загалом, до нас дійшли ідентичні глиняні вироби. Усі жінки зображалися із невеликими грудьми і широкими бедрами. Фігурки чоловіків, на яких зображені пояси і ремені на плечах, свідчать, що то були мисливці. Глиняний амулет у формі голови бика давні трипільці носили на шиї. Взагалі бик у наших предків уособлював в собі силу, якісь магічні здібності і, мабуть, додавав безстрашності у полюванні. Члени експедиції знайшли майже неушкоджену фігурку сидячої жінки, що теж, за мірками дослідників трипільської культури – досить вдала знахідка.

Михайло Сохацький розповідає, що для його команди археологів важливим було не лише відшукати глиняні вироби і від реставрувати їх, але й вивчити генетику цих людей за залишками кісток, які непогано збереглися у печері. Були чи ні трипільці нашими генетичними пращурами: ось на що хочеться дати відповідь. Тому до роботи місцевих археологів долучилися  генетики із провідних університетів світу, які мають відкрити нову сторінку цієї цивілізації. На цьому шляху вже є певні напрацювання, адже із закордонними біоархеологами, антропологами і генетиками борщівці працюють уже 9 років. Звісно, провести паралель лише з трипільцями і нинішніми жителями того регіону, який вони колись населяли не вдається через те, що нас розділяє майже 5 тисяч років. Після трипільців на цих землях жили інші народи, панували інші культури. Цей взаємозв’язок теж треба ретельно досліджувати.

фото авторки матеріалу. Знахідки у "Вертебі".

фото авторки матеріалу. Знахідки у «Вертебі».

Трипільці залишили нам загадку, яку важко розгадати. У цієї культури є безліч таємниць. Чому, наприклад, проживши певний час на одній території, вони масово спалювали свої житла і йшли на інші території. Це був ритуал чи просто звичай? Призначення біноклевидної  посудини з отворами вгорі і внизу теж викликає  у науковців різні версії її застосування. Трипільці не знали гончарного круга, свої глечики вони ліпили ліпним способом дуже досконало, а ще розписували чудернацькими візерунками, що нагадують символи, знаки. Дехто вважає їх магічними. Тобто, у кожному завитку і рисочці чи хвильці був певний зміст, про який ми можемо здогадуватися. Наукові працівники борщівського музею, досліджуючи «чорні» сорочки із бабусиних скринь стверджують: розписи на трипільських глечиках ідентичні до візерунків на цих вишиванках. Саме тому для них так важливо простежити зв’язок із цими прадавніми людьми.

«Вертеба» – клондайк для досліджень трипільської культури. Тут можна знайти відповіді на багато питань, які турбують дослідників цієї цивілізації.

Вперше її відкрив власник тутешніх земель Ян Малевський ще у 1823 році під час полювання. Коли чоловік зайшов до цього підземного царства, то був вражений: усюди стояли красиві керамічні глечики. Все виглядало так, ніби люди щойно пішли звідси і мали повернутись. Насправді це було відкриття, ще невідомої в той час трипільської культури, яке майже на 30 років випередило її офіційне відкриття, що відбулося у 1850 р. в селі Трипілля під Києвом.

фото авторки. Знахідки у "Вертебі".

фото авторки. Знахідки у «Вертебі».

Пізніше залишки кераміки були знайдені іншим власником Більче-Золотого – Леоном Сапєгою під час проведення води до палацу. Аристократичний пан не викинув усе на смітник, а зрозумівши, що має справу із унікальними знахідками, запросив у село науковця. Усе знайдене ретельно було описано і зберігалося в оранжереї пана, яку він звільнив спеціально для колекції. По його смерті цю справу продовжила дружина Тереза. Вона пише листи до Польщі, запрошуючи фахівців приїхати в Більче-Золоте і продовжити роботу. На них відгукнувся археолог Володимир Дмитрикевич і провадив розкопки до 1907 р. Згодом багата колекція знахідок з «Вертеби» була передана до Краківського археологічного музею. В тогочасних реєстрах зазначалося, що одного разу було вивезено 40 скринь, іншого — 50. Одна скриня, обкладена з усіх боків соломою, займала цілий селянський віз. Власне, колекція Краківського музею складається саме зі скарбів із Більче-Золотого!

У1996 році працівники Борщівського краєзнавчого музею відновили наукові розвідки у печері і створили тут його підрозділ – відділ «Печера Вертеба», який щороку досліджується і поповнюється новими знахідками. Треба віддати належне борщівським науковцям, які безоплатно, у позаробочий час доводили до пуття занедбану печеру, розчищали її від сміття, проводили розкопки і таки відкрили чимало її таємниць. Тут діє декілька панорамних залів для огляду, облаштовані руками цих небайдужих людей.

Краса і незвіданність цієї місцини манить туристів і дослідників з усього світу. Тому, як каже Михайло Сохацький, на нас чекає ще не одне гучне відкриття, що стосується цієї цивілізації.

                                                                                                                                                                                                                Ірина Мадзій

                                                                                         

 


 

 

 

Мітки: , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook