Унікальні пороми діють на Дністрі, один з яких має статус міжнародного (Фото)

фото: ukrainer.net поромники - батько і син Дмитро і Богдан Вигнани із села Дорошівців, що у Заставнівському районі на Буковині.

фото: ukrainer.net
Поромники — батько і син Дмитро та Богдан Вигнани із села Дорошівці, що у Заставнівському районі на Буковині

По один бік Дністра – Тернопільщина, по другий – Буковина. Найкоротший шлях з однієї сторони на іншу – через Дністер. Жителі придністровських сіл Борщівщини здавна використовують для переправи пором.

 Для порому у Худиківцях, як і в деяких селах Заліщицького району, що розташовані поблизу Дністра, джерелом енергії є сила течії річки. Канат закріплюється тут одним кінцем посередині річки (наприклад за допомогою якоря), другим — на поромі. Керуючи плавзасобом за допомогою керма під певним кутом до течії річки, поромник переправляє своє судно з одного берега на інший.

Пороми здавна використовуються для перевезення пасажирів і транспортних засобів з одного берега на інший. Вони з’явилися тоді, коли у людини виникла потреба долати перешкоди на своєму шляху.

Влада не бачить економічної доцільності будувати тут мости, тому винахідливі люди самотужки знайшли вихід із цієї ситуації.

Перші згадки про пороми з’явилися ще у праці давньоримського письменника Авла Гелія «Аттичні ночі», де він перелічує назви плавзасобів. Таку інформацію подає сайт ukrainer.net. Поромники стають героями німецьких казок. І всі ми знаємо найвідомішого — Харона, перевізника душ померлих у загробний світ. Слово «пором» активно використовувалось ще в старослов’яській мові. Походить від слова «pertі», що мало значення «рухатися», «перти».

Із розвитком технологій на зміну поромам прийшли мости, а професія поромника ставала дедалі рідкіснішою. Але ще залишилися ентузіасти, які роблять свою справу, бо їм це справді подобається.

Декілька років тому я познайомилася із представником такої рідкісної професії у Худиківцях. Пан Микола розповів, що вже й не пам’ятає, скільки саме років перевозить людей. Робота, каже, йому подобається.

«Я щодня на природі: під сонцем, вітром, дощем. Аще плюс- тісне спілкування з людьми. От, бувало, зайде група людей, і починаються розмови про життя-буття, про політиків, про місцеву владу. За півгодини почую всі новини села, області і України», — жартома розповідав паромник.

Такий транспорт позбавлений комфорту, але місцеві жителі вже звикли.

На Дністрі існує до десяти поромів, серед яких жоден не стоїть на важливій трасі, але допомагає сполучати села і невеличкі містечка. Серед них є навіть один міжнародний.

Останніми роками ці плавзасоби стали дорогою на роботу і додому для жителів сіл, що межують із Дністром. Із ранньої весни і до пізньої осені, на роботу з вирощування овочів у сусіднє буковинське село Перебиківці Хотинского районуну ходять люди чи не з усієї Мельнице-Подільської ОТГ та навколишніх сіл Борщівщини Тернопільської області.

Пороми бувають різними за формою, технічними можливостями, потужністю. Є навіть сімейні переправи.

Як от пором на Дністрі між селами Зозулинці та Дорошівці, що у Заліщицькому районі.

Його побудували Дмитро Вигнан разом із сином Богданом ще у 2007 році, інформує сайт ukrainer.net.

фото: ukrainer.net Післчя розпаду колгоспу і втрати роботи,  Дмитро Вигнан вирішив започаткувати свою справу. Разом із сином  Богданом вони вирішили збудувати сімейний пором, який служить людям уже багато років

фото: ukrainer.net
Після розпаду колгоспу і втрати роботи, Дмитро Вигнан вирішив започаткувати свою справу. Разом із сином Богданом вони збудували сімейний пором, який служить людям уже багато років

Щоб змайструвати понтони, Вигнанам знадобився приблизно рік. Ще трохи часу пішло на те, щоб зробити заїзди на пором і дочекатися дозволу на роботу від Регістру судноплавства України. Все серйозно і офіційно!

Дмитро Вигнан розповідає, що з документами у них – повний порядок. Мають техпаспорт на свій плавзасіб. А ще раз у п’ять років понтон проходить перереєстрацію, заміну техпаспорту, перевірку на справність. Мало того, у документах зазначено, що іх сімейний пором має право плавати водною картою України під державним прапором!

За 11 років пором став важливою частиною інфраструктури регіону. Люди вдячні за таку зручність. Адже для того щоб дістатися з Дорошівців до Зозулинців, треба їхати в об’їзд 62 кілометри! Більшість людей з навколишніх сіл їдуть саме шляхом через пором, бо основна дорога в поганому стані, проїхати автомобілю з вантажем майже неможливо. Крім того, це ще й заощаджує час і пальне.

Пояснення вибору саме такої професії Дмитро має просте. Після ліквідації колгоспів в нього було два варіанти, що робити далі: або їхати працювати за кордон, або почати свою справу. Чоловік обрав друге.

фото: ukrainer.net Професія поромника нелегка, але цікава, каже Богдан Вигнан із буковинського села Дорошівці

фото: ukrainer.net
Професія поромника нелегка, але цікава, каже Богдан Вигнан із буковинського села Дорошівці

Пором Вигнанів реакційний. Він використовує силу реакції течії та йде між двома берегами вздовж натягнутого зверху троса. Це допомагає йому пересуватись поперек річки.

Складається він із двох понтонів, поділених на чотири секції. Всередині — все пустотіле, кожна частина приварена до іншої. Сам понтон важить 17 тонн, але вага не відчувається, бо його підтримують спеціальні троси. Таким чином, навіть якщо пором просяде під воду —  не потоне.

Кожен із понтонів порома розрахований на груз до 20-ти тонн. А за один раз пором може перевезти сім легкових автомобілів і до п’яти бусів. Найбільший вантаж доводилося перевозити, коли міст у Заліщиках був на ремонті. Тоді один фермер протягом місяця возив на сушку більше ніж 30 тонн кукурудзи.

Ширина русла Дністра, де проходить пором, — 230 метрів. Цю відстань можна подолати за 10 хвилин, коли є достатньо глибини. Чим глибше русло, тим скоріше можна дістатися з одного берега на інший. При глибині Дністра від трьох метрів порому достатньо трьох-чотирьох хвилин для переправи.

Існує ще пасажирський пором у Заліщиках.  Вн є звичайним човном, обладнаним для перевезення пасажирів, яким задалеко йти до відомого заліщицького мосту. Практично кожного дня зранку до вечора люди користуються його послугами.

Цей пором існує з 1973 року. В будні дні таким чином через Дністер переходить 20-30 осіб, а у вихідні чи базарні дні – може бути 200 і 300. Пором рухається за рахунок тросу, до якого приєднаний.

Найскладніше в роботі поромника — це працювати під час поганих погодних умов. Дощ, вітер, холод заважають і сповільнюють процес. А коли настають заморозки, пором треба витягати з річки і розбирати. У цей час частини оглядають, чи не потрібен ремонт, чи нема пробоїв.

Ірина Мадзій, газета «Вільне життя плюс» (м. Тернопіль)

 

 

 

 

 

 

 

 

Мітки: , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook