Три історії про те, як армія «ДНР» своїх «не кидає» (Фото)

image001Ця невелика добірка спеціально для хлопців і дівчат, а також для жінок і чоловіків, які вважають, що служба в армії «ДНР» престижна і почесна.

Також ці історії для всіх «сміливих і відважних» громадян «ДНР», які хочуть поміняти безпечне цивільне життя на військову службу, яка «фіг знає, чим для них закінчиться».

1. Історія Михайла Матвієнка (1995 р.н.)

Самий розпіарений покалічений «захисник» Донбасу. З Михайлом на інвалідному візку і в формі з медалями люблять фотографуватися російські артисти і телеведучі. У минулому Михайло «товариський, душа компанії, гуморист. Навчався, підробляв, будував плани на майбутнє». Але на початку червня 2014 р. він вступив в батальйон «Схід», а потім воював у складі батальйону «Патріот». 23 вересня 2014 року Михайло отримав важкі мінно-вибухові поранення. Він залишився без обох ніг, правої руки, зору і частково слуху. Спочатку знаходився в госпіталі, в Донецьку, потім його перевезли в Ростов, а з нього в Москву. Мамі Михайла доводиться випрошувати гроші на їх проживання і лікування сина. Від «влади ДНР» Михайло отримав пару медальок та інвалідний візок. Звичайно, мама Михайла зіткнулася з низкою проблем, коли намагалася оформити синові інвалідність: виявилося, що її не так просто оформити людині, яка отримала осколкові поранення в результаті бойових дій. Звичайно, сумнівів немає, що постійні приниження мами Михайла дадуть свої результати, і вона зможе наскреботи грошей на операції і протези для своєї дитини, але скільки років на це піде, ніхто не знає.

image001

2. Історія Валі Гетьманчук (1993 р.н.)

Все своє життя Валя прожила в Макіївці, закінчила горлівський ПТУ на маляра-штукатура. «Валя дівчисько хороше, проста, добродушна», — так про неї кажуть близькі люди. У 2014 році пішла на службу в НЗФ під керівництвом Ігоря Безлера («Біс»). У травні 2015 року стала снайпером в «республіканській гвардії ДНР». А вже в червні 2015 року, під час обстрілу, Валею як щитом прикрився її ж товариш по службі і в пориві страху вистрілив їй в плече. В результаті обстрілу, Валя отримала множинні осколкові поранення, їй відітнуло пальці рук і відірвало ногу. У лікарні вона пережила клінічну смерть. Після виписки з госпіталю Валя намагалася оформити пенсію по інвалідності, але так як її відразу ж після поранення викреслили зі списків військовослужбовців «ДНР», це виявилося не так вже й просто. «Владі ДНР» до Валі справи немає, кошти на покупку протеза для ноги вона збирала сама.

image001

3. Історія Олексія Замая (1980 р.н.)

До 2014 року Олексій проживав в Донецьку, переганяв машини до Криму. З початком бойових дій на Донбасі став членом НЗФ «Оплот». На момент поранення в травні 2015 року значився старшим стрільцем 1 бтрг «республіканської гвардії ДНР». В результаті вибуху під час виконання бойового завдання, Олексійко залишився без обох рук, отримав множинні осколкові поранення. Проходив лікування в Донецьку, там же і живе після виписки. Під час лікування про нього згадували вкрай зрідка, нечисленні, небайдужі люди писали пости в соцмережах, закликаючи підтримати Альошу морально і матеріально. Після виписки Олексійку вдалося вибити мізерну пенсію. Він, його дружина і маленька донька жили в злиднях на цю пенсію і дитячу допомогу. На своїй сторінці «Вконтакте» він зрідка скаржився на брак грошей, життя і несправедливість. У вересні 2017 року стало відомо про його кончину. Деякі джерела говорили про передозування наркотиками.

image001

Це всього лише 3 історії про молодих, сильних і здорових хлопців, які в повній мірі не усвідомлювали до чого може призвести їх рішення піти служити в армію «ДНР». Ніхто з них навіть не думав, що вони залишаться каліками на все життя, що їм доведеться просити про допомогу у простих людей, що т.зв. «влада ДНР» забула про них, як тільки вони стали непрацездатними. Чим більше часу проходить після їх поранення, тим менше про них згадують їх товариші по службі і друзі. Журналісти і медійники вже давно втратили до них будь-який інтерес, лише зрідка згадуючи в невеликих статейках, в яких їх описують сильними і незламними, що звичайно ж далеко від істини.

Страшно припустити, скільки ще таких безногих, безруких, сліпих, глухих і покалічених колишніх солдатів армії «ДНР» так само намагаються боротися за виживання. Змушені самі збирати собі на лікування, протези, інвалідні коляски, милиці. А крім усього іншого їм ще потрібно за щось жити.

Сергій ПАЛКОВ,

журналіст, працює у зоні ООС.

 


 

 

 

Мітки: , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook