Світова зірка мюзиклів Олег Винник на старість мріє повернутись на Батьківщину (Інтерв’ю)

IMG_6199-n

А посмішка у світової зірки не штучно-голлівудська, а наша — щира, українська. Посміхався під час розмови Олег Винник часто

Зірка мюзиклів у Європі і світі українець Олег Винник більше відомий за кордоном, як в Україні. Та зараз у нього концертний тур містами саме нашої країни. 19 листопада Олег Винник співатиме в Тернополі в ПК «Березіль». Напередодні зі своєю командою він приїздив у файне місто «розвідати ситуацію». ІА «7 Днів-Україна» не могла не скористатися нагодою взяти в Олега Винника інтерв’ю.

Цікаво, що в Україні більше відомі пісні Олега Винника, аніж він сам. Артист вже багато років живе в Берліні і чи не єдиний з українців грає головні ролі у відомих світових мюзиклах (до прикладу, роль Жана Вальжана у мюзиклі «Знедолені», роль Смерті у мюзиклі «Елізабет»).

Останнім часом Олег Винник сконцентрувався на сольній кар’єрі. У грудні минулого року він презентував в Україні свій сольний альбом «Ангел». Кілька його пісень одразу ж стали хітами. У Тернополі співак представить свій перший україномовний альбом «Роксолана».

- Скажіть по скількох містах України плануєте їздити з туром і де вже були?

- Ой, краще запитайте де не плануємо (сміється, — авт.). До Нового року маємо концерти від Ужгорода до Луганська. Мабуть концертів більше 30.

- Чому Ваш український альбом називається «Роксолана»?

- Я сам «Роксолан» в якійсь мірі, бо за кордоном мешкаю не один рік і не два. Я наскільки надивився на наших «роксолан»!  І всі це знають, що 2 мільйони жінок тільки із Західної України працюють за кордоном. Це для мене наскільки боляче. І як їх життя складається — це не мед. Тож ще в 2005 році написав пісню «Роксолана». Вже тоді я звертав увагу на наших «Роксолан». Це головна пісня альбому.

- Ви довгий час були в Європі. Чому саме зараз вирішили повернутися?

- Мені Господь Бог дав можливість писати пісні. Я написав свою першу пісню у 2003 році. І, мабуть, це і є місточком, щоб повернутися до себе на батьківщину. Я прожив достатньо часу за кордоном, щоб відчути любов до своєї країни і сюди потихенько повертатися. На сто процентів на сьогоднішній день я не можу повернутися, бо я сам не знаю де моя домівка. Все життя на крилах, на колесах. І слава Богу, що у мене живі батьки. Це святе місце, куди я можу буквально на пару годин раз в пів року заїхати та обійняти і поцілувати батьків.

А насправді, якщо мене запитують, де у Вас дім чи де б Ви хотіли побудувати будинок, то я відверто кажу, що не має сенсу його будувати, якщо я там зможу проводити тільки 2 тижні у рік. Для чого тоді дім? Він не потрібний.

Хоча мрія є — будиночок з озером і плакучою вербою. Дуже люблю плакучі верби. Хоча кажуть, що на подвір’ї не потрібно садити верби, проте я не забобонний.

- А на скільки важкий у вас гастрольний графік?

- Дуже важкий. Звичайно, виснажують переїзди між концертами, недосипання, не завжди зручні сцени, не завжди вони теплі і не завжди достойний звук. Коли воно збивається все в один клубочок, то дуже важко.

IMG_6190-n

- А де важче робити кар’єру — в Україні чи в Німеччині?

- Мені здається, що скрізь важко. Скрізь треба працювати. Звичайно, за кордоном трішечки комфортніше. Там наскільки цей шоу-біз затвердився. Все-таки він там масштабний і глобальний. Що стосується нашої країни, я завжди кажу, що тут щоу-бізнесу немає. Тут є шоу-бізнески, такі маленькі. Кожен робить свій шоу-бізнес сам, як може.

Моя пісня «Счастье» стала першою за замовленням в операторів мобільних телефонів у скачуванні для рингтонів у 2012 році, нині вона на другому місці. Якби так було в Німеччині, то за півроку артист реально став би мільйонером. У нашій країні, звичайно, це все скачується безкоштовно. Якісь кошти це, звичайно, приносить, але порівняно з європейськими — копійки.

- Ви так гарно розмовляєте українською мовою, а у Вас в альбомі всі пісні російськомовні. Чому у Вас немає авторських пісень українською мовою?

- Дякую за комплімент. Чому так сталося? Так сталося, що перший альбом був написаний російською мовою. На сьогоднішній день ми вже віддали в друк перший українськомовний альбом «Роксолана». Так що у вас у Тернополі я вже буду його презентувати.

Мене дуже часто, буквально вже 2 роки запитують, коли буде українськомовний альбом, бо багатьом людям більше подобається, коли я співаю українською мовою. Звичайно, коли я співаю рідною мовою, я не думаю, бо вона моя і я нею живу. Але, слава Богу, що альбом вийшов і я вважаю, що він професійний і потрапить до людських сердець. Так що краще почекати, але мати гарантовано якісну продукцію. Я прискіпливо ставлюся до самого себе. Я дуже самокритичний і хочу, щоб продукція була професійною на 120%.

IMG_6198-n

- Розкажіть найкумедніші історії з життя?

- З життя? Не знаю, я забуваю ці історії. Всяко буває. На сцені часто трапляються всякі казуси, особливо в нашій країні. До речі, недавно у Кам’янці-Подільському в нас було 2 концерти і після другого концерту загорівся театр. Я думав, що організатори мене розігрують. Проте це виявилось правдою.

Люди зранку жартували: «Винник жжот!» (сміється, — авт.). Там просто були якісь хом’ячки і пошкодили електролінії. З однієї сторони смішно, проте з другої — збитково для театру.

- Що дарують Вам прихильники?

- В Німеччині чомусь часто дарують іграшкові ведмедики, від маленьких до дуже великих. Одягають їх у копії моїх сценічних костюмів. Були, до речі, дуже якісні речі. Деякі я зберігаю, проте велику масу віддаю в дитячі будинки. А на Україні чомусь і плетені шкарпетки дарували. Мені і шарфик зв’язали дівчата з Миколаєва. Я щось так його полюбив. Також багато ангелів даруюють.

В Штутґарті (місто у Німеччині, столиця землі Баден-Вюртемберґ — авт.) мені часто дарували кошики з їжею. Часто приходиш, а на капоті машини стоїть така корзина з ковбасами, кров’янками. Так що не бідував (сміється, — авт.).

- У Вас гарні прикраси: це талісмани чи обереги?

- Деякі прикраси — це подаруночки, а деякі, буває, сам собі купував. Що стосується каблучки, то це одна, яку я ношу. Бо я, як правило, каблучок не ношу. Проте ця — приз глядацьких симпатій, нагорода, яку я отримав у 2005 році.

- А Ваш хрестик — це прикраса?

- Він у мене посвячений. Я віруюча людина.

- Ви закликаєте у Вашій пісні повертатися на батьківщину. А Ви самі плануєте повернутись в Україну на постійне місце проживання?

- Чесно кажучи, помирати буду тільки на своїй батьківщині. Це для мене закон. Що стосується домівки, то на сьогоднішній день я не задумуюсь над цим питанням. Але все-таки старість проведу на Україні, якщо мені дасть Бог дожити.

- Що Вас надихає на написання пісень?

- Все: краса, ви… Реально. Я в піснях описую те, що бачу. Я пишу не тільки автобіографічні пісні, а й про інші людські долі. Я часто переймаюся людським життям, коли я бачу якісь негаразди в сім’ях. Я наскільки сентиментальний, що мене може розчулити щира любовна сцена по телебаченню. Бо горе є горе. Від горя плачуть всі. А я не соромлюся, хоч я мужик, що я часто плачу від щастя. Я дивлюся на людей, коли вони просто стоять на вулиці, тримають один одного за руки, і все — мені вже добре. Мене просто надихають такі речі. Я ніколи не сидів і не придумував пісні. Я не можу зримувати, якщо ви мене попросите. Звичайно, я зримую за декілька хвилин, посиджу, подумаю. Але це все буде штучно. На те воно і є мистецтво.

В мене трапляються такі випадки, коли я на сцені виконую ту чи іншу роль, співаю, а мені в голову приходять тексти або музика, і я маю бігти в кімнату з роялем і бігом записувати це все діло. Я проспав стільки у своєму житті, можливо, хітів (сміється, — авт.).  Я просто-напросто не вставав.

- Дякую Вам за розмову.

- Дякую за запитання.

- А фото можна?

- Будь ласка, легко…

IMG_6201-n

Олег Винник з автором інтерв’ю для читачів ІА «7 Днів-Україна» Марією Ібрагімовою

 

 

 

 

 

 

Мітки: , , , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook