Столичному метрополітену цього року могло б виповнитися 135 років: чому тодішня влада відхилила проект будівництва підземки? (Фото)

фото: .bbc.com

фото: .bbc.com

6 листопада 1960 року – в Києві відкрилася перша в Україні підземка. Але метро у столиці цьогоріч могло б відсвяткувати своє 135-річчя, якби тодішня влада не відмінила запропонований будівельниками проект.

Адже, як пише Вікіпедія, у Києві ідея створення підземної залізниці вперше виникла ще у 1884 році. Проект, що його представив до розгляду міської управи керівник Південно-Західних залізниць Дмитро Андрієвський, передбачав створення залізничних тунелів від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу. Тунель мав заглибитися в дніпровський схил поблизу Поштової площі і вийти на поверхню біля Бессарабки. Тут планувалося будівництво нового пасажирського вокзалу, а той, що був за річкою Либідь, перетворити в товарну станцію. Проте міська управа відхилила цей проект.

У вересні 1916 року Київське відділення Російсько-Американської торгової палати запропонувало місту розглянути можливість залучення американського капіталу для будівництва в Києві метрополітену, що знову було відхилено міською владою.

 

Стаття у газеті «Кіевлянинъ» за 24 вересня 1916 року з пропозицією Російсько-Американської торгової палати щодо залучення коштів для будівництва метрополітену в Києві

Стаття у газеті «Кіевлянинъ» за 24 вересня 1916 року з пропозицією Російсько-Американської торгової палати щодо залучення коштів для будівництва метрополітену в Києві

 

Отже, 6 листопада 1960 року на першій станції «Хрещатик» відбувся урочистий мітинг. Про це пише у своєму блозі на сайті bbc.com письменник, краєзнавець Станіслав Цалик.

Уперше за всю історію України її керівництво «зникло» з поверхні землі. Разом із вождями завітали до підземного міста керівники Києва, Академії наук, творчих спілок, вищих навчальних закладів, а також передовики виробництва, журналісти і, звісно, самі метробудівці.

Зі спеціально встановленої трибуни пролунали вітальні промови, далі – перерізання червоної стрічки і перша поїздка присутніх у новеньких вагонах Митищинського заводу. Найперший потяг вів машиніст Іван Виноградов.

Протягом наступного тижня метрополітен функціонував у екскурсійному режимі. Туди пускали лише групи від підприємств або навчальних закладів за попередньо затвердженими списками. Огляд підземки і катання у тривагонному потязі були безкоштовні.

Більшість екскурсантів спускалися під землю вперше. Для цього їм знадобилася не лише сміливість (а раптом стеля обвалиться?), але й спритність. Адже не так просто ступити на стрічку ескалатора і не впасти. Треба ще встояти на сходинці, тримаючись за гумовий поручень, який… рухається повільніше ескалатора! Внизу деякі екскурсанти, побачивши, що ескалатор не зупинятиметься, попросту зістрибували з нього.

Іван Виноградов веде перший потяг фото: столичної підземки — архівне фото Київського метрополітену

Іван Виноградов веде перший потяг
столичної підземки — архівне фото Київського метрополітену

 

Ті, кому не пощастило відвідати метро безкоштовно, знайомилися з новинкою вже за 50 копійок. Саме стільки коштував проїзд з 12 листопада, коли підземка почала працювати у звичайному режимі. Пасажири купували в касі талончики, які контролери гасили вручну.

З 1 січня 1961 року, після десятикратної деномінації радянського рубля, вартість проїзду склала 5 копійок. Така ціна зберігалася протягом 30 років – до квітня 1991-го. Метро працювало від шостої ранку до першої години ночі.

У вересні 1961-го пасажирів зустріли не контролери, а турнікети. Замість талончика тепер кидаєш у щілину мідну п’ятикопійкову монету і проходиш. Не маєш «п’ятачка» – розміняй у касі. Клопоту в касирок поменшало 1962 року, коли у вестибулях станцій встановили автомати для розміну 10, 15 і 20 копійок.

київські будівельники вирішували унікальні проблеми. Наприклад, як доставити пасажирів на платформу «Арсенальної», глибина якої 105,5 метрів? У світі немає таких глибоких станцій. Зробити довжелезний ескалатор – нереально. Виникла ідея встановити, як у Лондоні, ліфт на 130 осіб. Проте поломка такого підйомника паралізує станцію. Обрали варіант – два ескалатори і вестибюль, що їх з’єднує.

Будівництво станції метро «Арсенальна» — архівне фото Київського метрополітену

Будівництво станції метро «Арсенальна» — архівне фото Київського метрополітену

 

Але як монтувати проміжний вестибуль на глибині 50 метрів? Вирішили зібрати його на поверхні, а тоді залізобетонний моноліт вагою 3,5 тисячі тонн (будівельники жартували: «стаканчик») повільно опускати під землю. Зробили для цього спеціальну шахту. Щодоби «стаканчик» опускався під власною вагою на метр, і за 50 діб дістався необхідної глибини. Такий маневр українці здійснили першими у світі. Довжина ескалаторів «Арсенальної» (понад 65 метрів кожен!) теж рекордна – вони найдовші в світі.

Для киян і гостей міста підземка залишається найшвидшим видом транспорту. Ось чому столичний метрополітен за напруженістю пасажиропотоку посідає нині 24 місце у світі. В годину пік це відчувається особливо.

Натомість є і чим пишатися: 2013 року британська газета Daily Telegraph внесла «Золоті ворота» до списку 22 найкрасивіших на планеті станцій метро.

 


 

 

 

Мітки: , , ,
Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK

    Коментарі закриті.

TOP 100

Facebook